«Шукайте мене в селі Василівське»: що сказав рідним старший солдат із Вінниччини перед останнім виходом
Старший солдат Вадим Саранчук із села Бохоники Агрономічної громади на Вінниччині загинув у боях на Луганщині. Змалку він мріяв бути військовим, а у 12 років змайстрував мотоцикл. Односельці вшановують його пам'ять на місцевій Алеї слави.
Про це 5 листопада в програмі «Серце матері» на телеканалі ВІТА ТБ розповіла мати захисника Ольга Лавчук.
У 12 років він привіз велику фару, щось ховав від мене, а за тиждень-два сам змайстрував мотоцикла з куплених на кишенькові гроші запчастин і завів його. Згодом катав нас із донькою Юлею, — розповідає Ольга Лавчук.
За словами матері, Вадим з раннього дитинства мав особливу пристрасть до військової справи та механіки. Хлопчик міг із заплющеними очима скласти складну конструкцію з Lego, а на шкільний піджак із гордістю начіпляв медалі та власноруч пришиті погони. Любив рибалити на Південному Бузі, займався спортом біля школи та мав хист до майстрування.
Після школи викладачі Гніванського ліцею самі завітали по документи хлопця, знаючи про його технічний талант. Вадим здобув фах автомеханіка, працював на СТО, відновлював пошкоджені автомобілі та мріяв про власний гараж і сервіс. Певний час він був на заробітках у Польщі, але вирішив повернутися додому, бо, за його словами, потрібен саме в Україні.
Рішення стати на захист країни
З початком повномасштабного вторгнення Вадим твердо вирішив захищати Батьківщину. Мати двічі вмовляла сина зачекати, проте у 2023 році він самостійно пройшов військово-лікарську комісію.
Мам, я ховатися не буду, тому що хочу бути військовим і захищати Україну, тебе і бабусю, — переказує мати остаточні слова сина.
Вадима зарахували до 77-ї окремої аеромобільної бригади на посаду старшого стрільця. Воїн пройшов місяць підготовки у Житомирі, місяць у Великій Британії та ще місяць навчань у Німеччині. Після цього підрозділ направляли на Харківщину та для виконання бойових завдань на Луганщині. На фронті захисник залишався скромним: оберігав рідних від тривог, не розповідав зайвого й приховував позивний.
Останній бій та слова командира
Перед третім виходом на позиції боєць мав передчуття й подзвонив попрощатися з родиною.
Мама, я не повернуся... Якщо що — шукайте мене в селі Василівське Луганської області, — сказав Вадим.
Під час виконання завдання підрозділ потрапив під ворожий мінометний обстріл. Вадим зазнав важкого поранення й помер на руках у побратимів під час евакуації.
Ви не розумієте, кого втратили. Він у вас вдома був маленьким хлопчиком, а в нас — мужній воїн, — сказав матері командир підрозділу.
Прапор на хвіртці та пам'ять у Бохониках
На хвіртці будинку захисника майорить синьо-жовтий стяг, який встановив його друг Володимир, аби кожен знав, що тут мешкав герой.
На честь сина та інших полеглих земляків Ольга Лавчук ініціювала створення Алеї слави в Бохониках. Вона також волонтерить і збирає продуктову допомогу для бійців на передовій. На заощадження, які заробив син, вона планує збудувати будинок — так мати реалізує головну мрію Вадима.
