18 портретів захисників: у Стадниці з'явилося місце пам'яті про полеглих односельців

У Стадниці відкрили Алею Слави з портретами 18 місцевих захисників, які загинули в російсько-українській війні. Тепер у рідному селі є місце, де можна згадати кожного з них і розповісти про нього іншим.

Про це 28 вересня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Вінницьку міську раду.

Імена трьох захисників уже є на вулицях Стадниці. На честь Віталія та Валентина названа вулиця Воїнів Климчуків, на честь Дмитра Франишина – вулиця Дмитра Франишина, — йдеться у повідомленні.

Тепер поруч з іменами односельці бачитимуть і їхні обличчя. Портрети захисників відкрили учні місцевої школи. На Алеї вшанували:

• Дмитра Франишина;
• Анатолія Матвєєва;
• Віталія Горбатюка;
• Ярослава Шлапака;
• Віталія Климчука;
• Валентина Климчука;
• Миколу Рачка;
• Олександра Маєвського;
• Віктора Лочмана;
• Юрія Ілика;
• Володимира Регана;
• Євгенія Романенка;
• Олександра Шебуняєва;
• Євгена Шиманського;
• Олександра Костика;
• Івана Капущака;
• Володимира Вирвихвоста;
• Миколу Сисака.

Родини загиблих принесли на відкриття спогади, які не вмістити на портреті: про теплицю, яку син збудував удома, про роботу на землі, про побратимів, для яких старший товариш став «дядею Вовою».

«Спас усіх, себе не спас»

Мама Валентина Климчука згадує, як після служби син повернувся до Стадниці, побудував теплицю, навчався й хотів здобувати освіту далі. 25 лютого 2022 року, у свій день народження, він пішов на війну. Валентин загинув поблизу Любомирівки на Миколаївщині.

Хлопців прикривав своїх і йшов самий останній. Його снайпери застрелили. Спас усіх, себе не спас. Мені телефонують мешканці Любомирівки, дякують, що багато рятував, — розповідає мама захисника.

Серед портретів на Алеї — Володимир Реган. Молоді побратими, з якими він дев'ять місяців воював на Покровському напрямку, називали його «дядею Вовою». Після загибелі Володимира вони приїхали попрощатися з ним.

Хлопці були молоді. Він їм був як батько. Пліч-о-пліч воювали, їли кашу з одного казана. Так він для всіх і став «дядею Вовою». Він народився у Стадниці, працював у Вінниці, але весь час був тут. Дуже любив техніку: працював трактористом, бульдозеристом, був водієм-механіком БМП. Обробляв землю, вирощував хліб. Казав: «Я богоугодний, бо хліб вирощую». Для нас, родин, відкриття Алеї дуже важливе. Хочеться, щоб люди не просто проходили повз, а згадували, якою ціною ми маємо можливість жити, — поділилася дружина захисника Наталія.

Алею створювали всім селом

Алея у Стадниці стала третьою у старостинському окрузі: першу відкрили в Малих Крушлинцях, другу — у Гавришівці. На кожній вшановують полеглих жителів свого села.

Для Ольги Паламарчук підготовка Алеї стала нагодою познайомитися з родинами захисників і почути їхні історії.

Важливо було почути родини, відчути їхній біль і зрозуміти, що означає для них це місце. Ми повинні бути поряд у складний для них час, підставити плече. Алея – частина цієї турботи, — зазначила Ольга Паламарчук.

Разом із майстрами над Алеєю працювали односельці, допомагали місцеві підприємці та фермери, а стадницькі господині готували їжу для працівників. Приїжджали допомагати й люди з Вінниці. Ініціативу громади підтримав і допоміг утілити депутат Вінницької міської ради та меценат Віктор Мацера.

Цю Алею створили для родин, для всього села і для молодших поколінь – щоб вони знали, якою ціною виборюється вільна Україна, — додала Ольга Паламарчук.

Керівниця Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юлія Павлюк щодня спілкується з родинами захисників.

Пам'ять – для живих і для прийдешніх поколінь. Ми маємо змогу ростити дітей, будувати плани. Матері й дружини полеглих втратили найдорожчих людей. Низький вам уклін, — звернулася вона до родин.

Волонтерка, співзасновниця громадської організації «Мольфар» і мама полеглого захисника Андрія Гунька Юлія Вотчер пригадала на відкритті билину про поранених козаків, які поверталися додому. Цю історію, прочитану багато років тому, вона знову згадала з початком війни.

Сьогодні дивлюся на портрети ваших дітей і знаю, скільки болю стоїть за нашою свободою. Я схиляю голову перед вами. І пишаюся ними – кожним із наших захисників, — сказала Юлія Вотчер.

Директор департаменту міського господарства Вінницької міської ради Владислав Кривешко, який раніше очолював Вінницько-Хутірський старостинський округ, подякував Віктору Мацері та жителям Гавришівки й Малих Крушлинців, які приходили допомагати.

Це велика робота, яка об'єднує людей. Але відкриття такої Алеї не може принести щастя – воно нагадує про наших полеглих земляків, — зазначив Владислав Кривешко.

На відкриття прийшли рідні й близькі захисників, їхні друзі, однокласники, побратими та посестри. Місцевий оркестр виконав «Пливе кача», а прапори, які стояли біля портретів, передали родинам.

Тепер у селі, де ці люди виросли, працювали й жили, є місце для зустрічі з пам'яттю про них. Сюди можна прийти самому або з дитиною, назвати захисника на ім'я й розповісти, яким його пам'ятають удома.