Тарілки для хлопців без рук: ветеран без зору й ніг робить у Вінниці адаптивний посуд для побратимів
Ветеран Сергій Райлян із позивним «Ворон» втратив на фронті зір та обидві ноги, але у Вінниці опанував гончарну майстерність. Разом із дружиною він розвинув власний керамічний мікробізнес. Також виготовляє спеціальний посуд для поранених побратимів.
Про це 5 листопада інформує ВІТА ТБ.
Зараз керування в мене відбувається рукою. Це не так зручно, як було б, якби я керував ногою, але реально, як показує практика, — ділиться Сергій Райлян.
Артилерист 43-ї окремої артилерійської бригади Сергій Райлян зустрів повномасштабне вторгнення у місті Щастя на Луганщині. Важке поранення він отримав наприкінці 2022 року під час бойового завдання на Донеччині: через розмиті дощами дороги автомобіль винесло на узбіччя, де той наїхав на протитанкову міну. Вибухом бійця відірвало разом із частиною авто, і він втратив обидві ноги та зір.
Упродовж тривалого лікування та реабілітації в Дніпрі, Києві та Одесі поруч була дружина Валерія, яка щодня підтримувала коханого в реанімації.
Я його завжди дуже любила. Для мене, коли він отримав поранення, це не було питанням якихось моїх перспектив... Я знала, що моїй коханій людині зараз дуже-дуже погано, йому боляче, і що саме зараз від того, як я буду діяти, буде залежати наше майбутнє життя, — пригадує Валерія Райлян.
Інженерне рішення та адаптація у Вінниці
Приїхавши до Вінниці на черговий етап реабілітації, подружжя дізналося про соціальний проєкт «Гончарство в темряві». Попри сумніви, Сергій вирішив спробувати й поставив собі за мету адаптувати ремесло для людей із ампутаціями.
У мене ніг нема, тому треба якось адаптуватися. І мені було цікаво, чи зможемо це зробити і в подальшому показати іншим, що теж можна гончарити і без ніг, — розповідає Сергій Райлян.
Власниця вінницького етнопростору Вікторія Ніколаєва знайшла практичне рішення: перенесла педаль керування обертами гончарного кола з підлоги на стіл, щоб ветеран міг регулювати швидкість рукою. Для самої майстрині ця співпраця стала випробуванням власного професіоналізму та прикладом надзвичайної стійкості.
Взагалі-то я вірю в кожного свого учня і вважаю, що не боги горшки ліплять, а дуже вперті. І у кожного є шанс при його власному бажанні, — наголошує Вікторія Ніколаєва.
Від захоплення — до бізнесу та допомоги побратимам
Нове захоплення швидко переросло у власний керамічний мікробізнес. Більшість часу Сергій працює над замовленнями, однак залишає 20% робочого часу для творчих експериментів: опанування нових форм, виготовлення ваз чи глибоких тарілок.
Ці 20% часу я залишаю якраз-таки щось поробити, потворити, опанувати якусь нову форму або просто розслабитись. Ну і тут вже я роблю те, що я хочу, і це щоразу щось інше, — зазначає Сергій.
Щоб підтримати чоловіка в майстерні, дружина Валерія також опанувала гончарну справу.
Нині керамічні вироби Сергія Райляна експонуються у вінницькому артпросторі «Етночари» та знаходять власників по всій країні. Окрім того, ветеран створює й безкоштовно передає до протезного центру спеціальний адаптивний посуд для поранених бійців.
В мене є тарілки, спеціально розроблені для незрячих хлопців з ампутацією рук, на жаль, таких багато... Спеціальна форма, вона вирізається додатково, і такі тарілки ми передаємо в протезний центр, — пояснює ветеран.
Сергій переконаний: для людини, яка прагне досягти мети, не існує обмежень, а любов, віра та внутрішня впевненість здатні подолати будь-яку темряву.
