«Маленьких донатів не буває»: ветеран оборони Сумщини відкрив у Вінниці волонтерську кухню
Ветеран Андрій Кармазін уже понад три роки щовівторка готує біля «Млинцевої» у Вінниці страви на відкритому вогні за довільний донат. Усі зібрані кошти спрямовують на потреби Сил оборони України.
Про це 28 вересня інформує ВІТА ТБ.
Мене звати Кармазін Андрій, я ветеран, багатодітний батько. Зараз відкрив власну справу, займаюсь бізнесом, волонтерством, активно допомагаю побратимам, які звільнилися після служби, влитися в цивільне життя, — розповідає Андрій Кармазін.
Щотижня біля закладу розгортається справжня польова кухня, а «смачні вівторки» вже переросли у масштабний міський волонтерський проєкт.
Від залізниці до боїв на Сумщині
До повномасштабного вторгнення Андрій працював на залізниці. Він виховує трьох доньок: старша цьогоріч сама вступила на контракт до медичного університету, дві молодші навчаються в школі. Найбільшою пристрастю чоловіка змалку було полювання.
Все життя зі зброєю, все життя десь в лісі, в полі — це моя радість у житті. Перший раз на полювання потрапив з батьком, він мене взяв у ліс у п'ять років, так і прищепилася ця любов до природи, — пригадує ветеран.
До військової справи Андрій повертався тричі: у 2003 році проходив строкову службу, у 2015-му його мобілізували до АТО, а в лютому 2022 року він знову взяв до рук зброю. До великої війни родина готувалася заздалегідь: зібрали валізи, запаслися продуктами, а чоловік навчив дружину користуватися зброєю.
У перший день вторгнення Андрій відвіз сім'ю в село й долучився до Могилів-Подільського прикордонного загону, де перебував в оперативному резерві. Уже за кілька днів у складі добровольчої групи з 50 осіб він вирушив захищати Сумщину.
У Лебедині прикордонники опинилися в напівоточенні. Вистояти їм допомогли болотисті ставки, які стримали ворожу техніку, та вчасна підтримка 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Ми чекали в одному місці ДРГ... у нас не було ніяких приладів бачити вночі... така ніч була темна, що я свого побратима там за метр не бачив... щось десь шуршить — оце напевно найстрашніше було. І тоді, коли ми перший раз вийшли, мені мої мисливці й небайдужі люди допомогли з придбанням тепловізора — це найкрутіша річ, яка може бути на війні, — ділиться спогадами Андрій.
Млинці на «нулі» та власна справа
Півтора року ветеран прослужив на передовій під постійними обстрілами. Саме там, в окопах, він уперше скуштував млинці, які пекли місцеві кухарі. Після сухпайків ця гаряча їжа здавалася справжнім делікатесом і нагадувала про дім.
Після демобілізації Андрій разом із дружиною вирішив відкрити у Вінниці власну справу — «Млинцеву».
Насправді це все дуже важко, особливо коли в тебе немає досвіду, немає якогось наставника... але те, що ти проходиш особисто цей шлях, він краще засвоюється... так, це нелегко, але все реально, — говорить підприємець.
Спочатку біля закладу пригощали кавою за донат. Коли ж Андрію подарували великий казан із триногою, волонтерство переросло в щотижневе приготування гарячих обідів на вогні. Уже понад три роки акція відбувається щовівторка без жодного пропуску — і в дощ, і в сніг, і в мороз.
Для Андрія цей день починається о 5-й ранку. Разом із дружиною готує традиційні українські та закарпатські страви.
Сьогодні варимо бограч. Приїхав ще з 5-ї ранку, бо бограч найдовше готується... треба все спочатку пообсмажувати, потім все дружно стушкувати і тоді воно має помліти хоча б декілька годин, — пояснює ветеран.
«Від ветерана до ветерана»
Ініціативу підтримав департамент соціальної політики Вінницької міської ради. Разом із ветераном там започаткували проєкт «Від ветерана до ветерана»: щотижня домашніми стравами Андрія Кармазіна пригощають поранених захисників, які лікуються й проходять реабілітацію в госпіталях.
З минулого року Департамент соціальної політики разом з ветераном Андрієм Кармазіним впровадили такий проєкт «Від ветерана до ветерана». Щовівторка ми донатимо, і це дає можливість підтримати наших хлопців-ветеранів, які проходять реабілітацію, а також придбати їм за донати від «Млинцевої» Андрія Кармазіна домашні смаколики — це дуже приємно для наших ветеранів, — зазначає представниця департаменту.
Завдяки коштам, зібраним під час обідів, і підтримці департаменту вдається закривати великі потреби військових. Нещодавно для бійців 125-ї окремої бригади територіальної оборони 3-го армійського корпусу придбали й відремонтували бус.
У мене був запит на бус, звернувся до своїх друзів з Департаменту ветеранської політики... вони звернулися до своїх колег, і за тиждень ми назбирали потрібну суму... Для 125 бригади... Тут познайомилися з людиною, він колишній службовець у Головному управлінні розвідки, втратив ногу, але знову на протезі повернувся до війська — я не міг йому не допомогти, — розповідає Андрій.
Ветеран наголошує, що маленьких донатів не буває: великі збори складаються саме з гривень. За його словами, під час одного з попередніх зборів на авто більшу частину суми закрили переказами по 20 та 50 гривень.
Є прохання до людей — не бути байдужими. Війна ще не закінчилася, і може таке бути, що найгарячіша її фаза ще попереду... В будь-якому випадку, сусід, брат, зять хтось десь служить — наберіть його, запитайте, яка ситуація, можливо чимось треба допомогти, можливо якихось шкарпеток теплих передати. Це буде для людини не так як допомога, а хоча б увага, що про нього просто не забули, — звертається Андрій.
Головна мрія ветерана — створити у Вінниці спільний простір відновлення для демобілізованих побратимів та їхніх родин, де вони зможуть отримати підтримку й легше адаптуватися до цивільного життя.
