Український військовий інструктор тричі переміг інструкторів НАТО на навчаннях у Польщі
Підготовка піхотинців залишається вирішальною навіть в епоху дронів і наземних роботів, а український бойовий досвід уже перевершує західні методики. Про реалії підготовки бійців у
Про це 19 листопада в програмі «Один день» на телеканалі ВІТА ТБ розповіли автор проєкту «Антропія» Віталій Ковач і герой випуску — інструктор Едуард із позивними «Легіонер Марії».
У Британії нас зазвичай вчили штурмувати четвірками, але зараз це не працює — треба працювати двійками. Побратими з-під Кринок і Бахмута ділилися своїм досвідом, і західні інструктори слухали нас, черпали інформацію від бійців, які пройшли найпекельніші точки, — розповів Едуард.
Едуарду 59 років, він інструктор із тактичної підготовки 104-ї бригади територіальної оборони. Під час інтерв’ю у сумських лісах він розповів, що навчався не лише в українських закладах (199-му, 150-му, 169-му/Житомирському центрах та «Десні»), а й у Великій Британії та Польщі. Там наші військові побачили, як сильно змінилася війна через масове застосування безпілотників.
У західних партнерів українці запозичили чимало корисного — наприклад, голландську техніку прикривати обличчя автоматом і працювати лівою рукою під час перекатів і бігу, що додає швидкості та маневреності. Водночас класичні натівські схеми на українському фронті часто не спрацьовують.
Показовим став випадок у Польщі під час відпрацювання бою в міській забудові, де навчання проводили французькі інструктори. Українці запропонували колегам дружнє парі на кращий штурм будівлі.
Давайте, кажу, ми поб’ємося об заклад і проведемо своєрідне змагання: хто краще відпрацює підхід і штурм будівлі, — згадав інструктор.
Група під командуванням Едуарда зайняла оборону в триповерховому будинку з підвалом. Коли четвірка французів наблизилася до споруди й почала спускатися до підвалу, український інструктор вистрибнув із вікна першого поверху, обійшов штурмовиків із тилу, закинув усередину дві навчальні гранати й умовно «поклав» групу холостими пострілами.
Перекладач передав, що всі були вражені й питали, чи так можна. Це мистецтво війни — обдурити, прорахувати на два кроки вперед, щоб знищити ворога, — пригадав інструктор.
За його словами, французи тричі намагалися переграти штурм, але жодного разу не перемогли.
Міф про «одразу на нуль»: скільки етапів проходить новобранець
Окремою темою випуску стали побоювання цивільних, що мобілізованих відправляють на передову без належних навичок. У студії Віталій Ковач наголосив, що страх перед миттєвим потраплянням із ТЦК в окопи є наслідком інформаційної кампанії, яка не відповідає дійсності.
Це неправда, цього немає. До того моменту, поки людина опиняється на бойових позиціях, вона проходить дуже багато навчання: базова загальновійськова підготовка (БЗВП) — це 100%, злагодження в підрозділі — це 100%, — підкреслив Віталій Ковач.
За його словами, в Україні нині працюють:
- централізовані центри, зокрема 150-й та 152-й;
- новостворені навчальні батальйони;
- власні навчальні роти та полігони безпосередньо в бойових бригадах.
Крім того, інструктори постійно актуалізують програми. Наприклад, наставники з безпілотної компоненти 123-ї бригади кожні два-три місяці виїжджають на передову, щоб вивчити нову тактику ворога й одразу передати ці знання курсантам.
Хлопці, хочете вижити — ви повинні вміти копати як сапери, літати як безпілотники, стріляти як вправні стрільці, маскуватися й орієнтуватися на місцевості, — переказав настанови бойових інструкторів автор «Антропії».
Сам Едуард позитивно оцінює рівень українських навчальних центрів, зокрема виокремлює підготовку на Рівненщині, де, за його словами, «інструктори зціпили зуби й реально працюють». В окремих центрах, як-от 152-му, він радить приділяти більше уваги поводженню зі зброєю та пересуванню. Для усунення таких прогалин у бригадах працюють локації адаптації: там із новобранцями, особливо старшого віку, ще раз відпрацьовують бойові порядки, комунікацію та перетворюють підрозділ на «єдиний організм». Інструктор також зауважив, що молодих бійців зараз менше, але вони миттєво схоплюють матеріал, особливо у роботі з планшетами та гаджетами.
Вчитель початкових класів, «Батя» та Святий Миколай для дітей
За плечима Едуарда — служба майором кримінальної міліції у справах неповнолітніх у Рівному (пенсія з 2007 року), заробітки в Польщі з сином і три роки вчителювання в початкових класах напередодні повномасштабного вторгнення.
Хоча інструкторові вже пішов 60-й рік і він міг би піти на пенсію, чоловік продовжує навчати молодь.
Щороку взимку Едуард бере частину відпустки, щоб 6 грудня у власному костюмі Святого Миколая відвідати учнів гімназії та дитсадків у рідному Здолбунові. Для цієї ролі він спеціально береже бороду й привозить дітям солодощі. Проте за час великої війни малеча помітно змінилася.
Діти стали набагато сумнішими. У багатьох батьки служать або загинули. Коли вони співають, що їм нічого не треба, аби лише Миколай повернув тата, сльози самі підступають. Але вчитель має триматися, посміхатися й обіцяти, що всі родини знову зберуться за одним столом і замість укриттів діти спокійно гратимуть у футбол, — поділився боєць.
Не менш важливою складовою життя інструктора є віра: псевдо «Легіонер Марії» походить від міжнародного католицького згромадження «Легіон Марії», учасники якого у Здолбунові займаються волонтерством і допомагають літнім та хворим людям незалежно від конфесії. Навіть на фронті Едуард щодня молиться за 19 загиблих інструкторів, які свого часу його навчали. На заняттях із міжнародного гуманітарного права він наголошує курсантам на бережному ставленні до цивільної інфраструктури та необхідності брати ворога в полон, коли той здається.
Треба брати його в полон, бо це обмінний фонд, який дозволить повернути нашого бійця додому, і ти не носитимеш усе життя на душі тягар розстрілу. Перед початком штурму ми даємо шанс вижити, але коли вже йде бій — завдання одне: звільнити свою землю і знищити ворога, який прийшов нас вбивати, — пояснив свою позицію військовий.
Чи замінять безпілотники піхоту на передовій
Віталій Ковач впевнений, що наземні роботизовані комплекси, розвідувальні дрони, бомбери та FPV-дрони (як показала операція «Вівальді») вже беруть на себе найнебезпечніші ділянки фронту. Нині роботи й турелі з великокаліберними кулеметами першими йдуть у парі зі штурмовими групами та знищують вогневі точки противника, після чого працюють FPV-дрони, і лише тоді заходить піхота. Проте повністю замінити людину техніка не здатна.
Робот не піде туди, куди може піти людина, і робот не скаже, що це моя земля. Там, де стоїть нога українського піхотинця — там наша відвойована територія. Без піхотинця кіна не буде: фаховий пілот і оператор НРК необхідні, але якісно підготовлений піхотинець — це must have у квадраті, — підсумував військовослужбовець.
Бійці 101-ї бригади тероборони, серед яких молоді добровольці, збивають ворожі дрони з мобільних вогневих груп, а потім шукають уламки, які можуть нести невибухові боєголовки чи розвідувальну цінність.
Інший випуск присвячено лікарю, який переробив швидку для евакуації та врятував 157 бійців. А повітряну оборону бригади тероборони показали в матеріалі про понад 250 збитих цілей за місяць.






