«Сіль армії»: як молоді добровольці 101-ї бригади тероборони захищають небо від ворожих дронів
У мобільних вогневих групах 101-ї окремої бригади Сил територіальної оборони небо від ворожих безпілотників захищають добровольці віком від 18 до 24 років. Збити дрон — лише пів справи: після цього бійці годинами шукають місце його падіння.
Про це в програмі «Один день» на телеканалі ВІТА ТБ повідомив журналіст і військовослужбовець відділу комунікацій Командування Сил територіальної оборони Віталій Ковач.
Це для них свідомий вибір. Ці хлопці — добровольці, які зібралися й розуміли, що є потреба бути у війську. Вони відмовилися від свого умовно спокійного чи забезпеченого майбутнього за кордоном, — зазначає Віталій Ковач.
Будні мобільних вогневих груп висвітлили в межах проєкту «Антропія». Віталій Ковач розповів, як молоді захисники боронять українське небо. Службу в ЗСУ ці хлопці обрали з перших днів повномасштабного вторгнення. За словами військовослужбовця, бачити юнаків на війні водночас і надихаюче, і трагічно.
Їм по 23–25 років, і останні три-чотири роки вони провели на війні. Вони сформувалися вже як чоловіки та особистості. Це люди, які готові воювати за свою країну — вони і є наше майбутнє, сіль нашої армії, — каже Віталій Ковач.
Чому збитий «Шахед» шукають годинами
Після збиття ворожого безпілотника розрахунок вирушає на пошуки місця падіння. Під час одного з бойових виходів хлопці збили дрон близько 04:00, а шукали його в полях аж до 10:00.
Ворожий БпЛА може бути замінований або містити нерозірвану бойову частину вагою 30–50 кг, зокрема із напалмом, яка загрожує цивільним. Крім того, уламки, деталі фюзеляжу та серійні номери потрібні компетентним органам для розвідки, аби розуміти стан виробництва у ворога, — пояснює Віталій Ковач.
Пошуки ускладнюються тим, що дрон може впасти у високу кукурудзу, соняшники чи ліс за кілька кілометрів від точки ураження. Щоб полегшити цю роботу, для бійців 101-ї бригади оголосили збір на дрон Mavic — він стане «очима в небі» й допоможе знаходити місця падіння з повітря.
«Кайф, а не робота»: історія «Монгола»
Один із героїв репортажу — боєць із позивним «Монгол». Йому 23 роки, і воює він уже кілька років. Попри поранення, автомобільну аварію та другу групу інвалідності, військовий відмовляється від списання й залишається поруч із побратимами.
Приїду додому й просто попаяюсь, якщо буду сидіти й нічого не робити, коли мої хлопці воюють зі мною з 2022 року. Це ж нова сім'я, їх так просто не лишиш... Мене пробували на штабне чергування засунути — сидиш 24 години на стільчику, це ужас просто. А кожен день виходити в поле — кайф, а не робота, — ділиться «Монгол».
Своє перше успішне збиття боєць пам'ятає з 2023 року.
Виїхали вночі, у нас була зенітна установка ЗУ-23 на базі ЗІЛ. Місячне небо, дрон білий тупо відблискував. Постріляли, збили — кайф! Я відразу відчув, що на своєму місці, — згадує військовий.
Як ворог змінює тактику
За словами бійців, росіяни постійно змінюють тактику: прокладають маршрути безпілотників низько над річищами річок, щоб оминати мобільні групи, а також запускають пінопластові дрони «Гербера».
«Гербера» з пінопласту, кулі її пробивають, а отвори затягуються. Тобто треба влучати саме в мотор або бак, щоб вона впала, — пояснюють захисники.
Щоб ефективніше знищувати ворожі цілі, мобільні групи, на думку бійців, варто посилювати дронами-перехоплювачами. Попри напругу, конкуренції між розрахунками немає.
Ми ж роботу робимо не для того, щоб конкурувати, а щоб для країни користь була. Минулого разу записали збиття на нас, наступного — запишемо на них. Коли працюють два розрахунки в парі, набагато краща ефективність та кучність вогню, — кажуть воїни.
Згадують бійці й моменти піднесення, коли над їхніми позиціями у зворотному напрямку летіли українські дрони.
Ми сиділи на позиції й чули, як вони пролітають над нами на Москву. Ми їм тільки казали: «В добру путь!» — розповідають захисники.
Збір на Mavic для бійців 101 бригади: https://send.monobank.ua/jar/8943hpeBPe
