Колишній учитель малювання тепер вчить бійців ходити за азимутом: історія інструктора «Гуцула» з 101-ї бригади тероборони

Військовий інструктор 101-ї окремої бригади територіальної оборони з позивним «Гуцул» у цивільному житті викладав образотворче мистецтво та трудове навчання. Нині як головний сержант він навчає бійців навичок виживання, долання стресу й контролю страху під час бойових завдань.

Про це 25 жовтня в програмі «Один день» на телеканалі ВІТА ТБ розповів головний сержант 101-ї окремої бригади територіальної оборони «Гуцул».

Я не хотів би позбавляти їх страху, тому що страх — це стимул зробити все правильно. Якщо людина не буде боятися, вона навряд чи довго протягне. Але вона має усвідомити, що цей страх можна контролювати через знання та навички, — зазначив військовий інструктор.

За словами «Гуцула», якщо боєць доводить базові рухи й дії до автоматизму, до рівня м'язової пам'яті, то в надзвичайній ситуації він автоматично повертається до рівня своєї навченості.

Журналіст і військовослужбовець Сил територіальної оборони ЗСУ, автор проєкту «Антропія» Віталій Ковач зауважив, що близько 90% захисників України — представники мирних професій. На його думку, фундаментом виживання на фронті стають базова загальновійськова підготовка та подальше бойове злагодження.

Коли ти пройшов базову військову підготовку, додаткове навчання та опинився в бойовому підрозділі поруч із професійними побратимами, рівень виживання стає неймовірно високим. Страх тоді переходить в інше — у здатність діяти та боротися за себе й товаришів, — наголосив Віталій Ковач.

Орієнтування без ґаджетів і методи педагога у війську

Серед основних навичок «Гуцул» виділяє вміння контролювати себе в екстремальних умовах та орієнтуватися на місцевості. Ще у 2022 році він почав навчати бійців ходити за компасом та азимутом, свідомо відмовляючись від електронних пристроїв і спеціальних програм.

Коли я готую людей, стараюся брати найгірший варіант: немає телефона, немає електронних карт, а треба себе знайти в тому просторі й кудись дістатися. Ми складали маршрути, і вони тупо ходили по компасу та азимуту. Так вони й навчилися орієнтуватися, — розповів інструктор.

Педагогічний досвід допомагає йому знаходити підхід до бійців. Навчання і війну він частково сприймає як гру на виживання з високими ставками. У його підрозділі інструктором працює і його колишній шкільний учень.

На заняттях «Гуцул» влаштовує практичні моделювання. Одну групу бійців він ховає в маскувальні костюми «Кікімора», а інша має пройти маршрут, не натрапивши на умовних снайперів.

Ви не повірите, вони одразу зрозуміли, яким темпом іти та як дивитися на всі боки. Після цього сідають і вирішують проблеми в колективі — так і народжується бойове злагодження, — пояснив військовослужбовець.

Чому сержантський статус важливіший за офіцерські погони

Виконуючи обов'язки головного сержанта роти, «Гуцул» свого часу відмовився від бюрократичних процедур для отримання звання молодшого лейтенанта.

Я прийшов і кажу: знаєш що? Буду краще у свої роки головним сержантом, аніж молодшим лейтенантом. Звучитиме якось більш престижно. Сержант — це становий хребет армії, від цього нікуди не дінешся, — переконаний «Гуцул».

У службі він керується порадою батька-вчителя: хоч яким би ти був командиром, поводься з людьми так, ніби будь-якої миті можеш опинитися з ними в одному окопі, де вони прикриватимуть тобі спину.

«Гуцул» не сидить у кабінеті, а перебуває на позиціях поруч із бійцями. Під час боїв під Бахмутом і Часовим Яром він особисто виходив в окопи до підлеглих, щоб морально їх підтримати. Водночас щодо дисципліни інструктор безкомпромісний: алкоголь чи наркотики на позиціях потурання немає, адже це пряма загроза життю всього підрозділу.

Як відновлюватися після важких бойових виходів

«Гуцул» намагається не телефонувати дружині в пригніченому стані, щоб не перекладати тривогу на родину. Найкраще розвантаження для нього — короткі хвилини самотності, «заземлення» босоніж на землі та щирі розмови з однодумцями-побратимами за чашкою чаю.

Алкоголь взагалі не допомагає. Найкраще — це побути одному або сісти з побратимом, який відчуває і думає так само, як ти, заварити чай і просто виговоритися, — поділився досвідом інструктор.

Після важких бойових епізодів у «Гуцула» з'явилися проблеми зі здоров'ям. Проте він відмовився від операції, яка давала змогу отримати групу інвалідності й комісуватися. Він вирішив залишатися в строю і готувати новобранців стільки, скільки дозволять сили.

Найбільше натхнення, за словами інструктора, йому дають діти, які ростуть під час війни та розуміють ціну свободи.

Зараз росте покоління, яке бачить обстріли і розуміє, що відбувається. Саме цим дітям у школах треба приділяти найбільше уваги. Ми зараз відстоюємо країну, а вони стануть тією силою, яка поставить у цій війні остаточну крапку — товсту, на всю сторінку, червоним кольором, — підсумував «Гуцул».