Побиття, знущання над тваринами та відео заради лайків: що коїться з підлітками на Вінниччині

Останнім часом соціальні мережі переповнені шокуючими кадрами дитячої агресії та жорстоких вчинків, які фіксують очевидці на території Вінницької області. Психологи знають, що спонукає сучасну молодь до таких дій і пояснюють як діяти дорослим у таких ситуаціях.

Про це 12 серпня в програмі «Один день» на телеканалі ВІТА ТБ розповіли психологині Віта Зубко та Олена Шершньова.

Агресія — це завжди прояв внутрішнього болю, відчуття безсилля перед обставинами та безпорадності. Оскільки щасливі діти не бувають агресивними, насильство стає для них способом компенсувати слабкість і продемонструвати силу. Часто дитина, яка потерпає від булінгу в школі, не може захистити себе там, тому вихлюпує накопичений гнів у безпечному середовищі — вдома на близьких або анонімно в інтернеті, — зазначила психологиня Олена Шершньова.

Хроніка тривожних подій у регіоні

Останні випадки, що сталися на Вінниччині, демонструють не просто дитячі пустощі, а свідомі прояви жорстокості. Так, 4 серпня в Могилеві-Подільському на березі Дністра місцева жителька знайшла повішеного лелеку, а тижнем раніше на цьому самому місці виявили мертвого кота — жінка зазначає, що в цій локації регулярно збираються агресивно налаштовані підлітки.

У Жмеринці група підлітків жорстоко побила дівчину, а відеозапис інциденту виклала в інтернет — поліцейські оперативно встановили всіх учасників конфлікту. Одна з нападниць, яка вже перебувала в полі зору правоохоронних органів, під час бійки застосувала перцевий балончик і досі хизується своєю поведінкою у соціальних мережах.

В іншому випадку кілька неповнолітніх через особисті непорозуміння ногами били хлопця, який лежав на землі — співробітники поліції встановили особи всіх причетних і склали на нападників протоколи за дрібне хуліганство.

Розваги заради лайків

Заради залучення аудиторії та переглядів підлітки дедалі частіше нехтують правилами безпеки та законом прямо на вулицях обласного центру:

• підліток на високій швидкості їхав на електросамокаті проїзною частиною дороги серед автівок, створюючи загрозу для себе, водіїв та пішоходів;
• група підлітків викинула орендований електросамокат у річку — з першої спроби це не вдалося, транспортний засіб ударився об паркан, але хлопці скинули його у воду з другого разу;
• компанія молодиків навмисно перешкоджала руху трамвая у Вінниці, знімаючи все на мобільні телефони: один стояв на підніжці вагона, не даючи водійці зачинити двері, інший без дозволу зайшов до кабіни — через це було затримано транспорт, яким користуються сотні вінничан.

Чому зростає підліткова жорстокість під час війни

За словами кандидатки психологічних наук Віти Зубко, дитяча жорстокість існувала завжди, проте в умовах тривалої війни, перманентного стресу та неспроможності дітей глибоко аналізувати воєнні новини на рівні з дорослими рівень агресії різко зріс. Це світова тенденція, але в Україні через поточну ситуацію вона виражена значно сильніше. До того ж розвивається кібербулінг — відчуття анонімності та безкарності в мережі спонукає дітей до ще більшої жорстокості.

Крім війни, на стан підлітка впливають і природні чинники — гормональні зміни та процес сепарації від батьків.

Хто має виховувати дітей: школа чи родина

Сьогодні в суспільстві тривають дискусії про те, хто має відповідати за поведінку дітей. Батьки часто апелюють до вчителів, пояснюючи це своєю зайнятістю на роботі та тим, що батько перебуває на фронті. Педагоги натомість наголошують, що базове виховання закладається саме в родині.

Вчителі відповідають за дитину лише під час її перебування в школі, тоді як батьки несуть повну щоденну відповідальність за своє чадо до досягнення ним 18 років. Коли дитина не отримує належної уваги, у неї з'являються страх і образи, які згодом трансформуються в агресію проти слабших, — пояснила Віта Зубко.

Психологи переконані: це сфера спільної відповідальності та здорової співпраці батьків, школи й соціуму. Проблема булінгу у вінницьких школах протягом останніх п'яти років залишається на дуже високому рівні.

Олена Шершньова рекомендує прищеплювати підліткам особисту відповідальність ще з дошкільного віку. Замість того щоб карати за проступки чи таврувати дитину як «погану» або «жорстоку», важливо заздалегідь попереджати про наслідки дій та шукати першопричину агресивної поведінки. Джерелом спокою для дитини навіть під час найжахливіших подій є атмосфера в родині: якщо батьки демонструють впевненість, турботу та дають дитині відчуття безпеки, це компенсує зовнішній стрес і дарує базовий психологічний захист.

Як повернути емпатію та захистити дитину

За словами фахівчинь, емпатія не зникає безслідно — її можна відновити та розвинути. Найкращий метод для батьків — це власний приклад і спільні дії: долучення підлітків до благодійності, допомоги тваринам чи підтримки тих, хто цього потребує, працює набагато краще за будь-які розмови чи нотації.

Проте якщо дитина демонструє регулярну жорстокість до тварин, навмисно чинить правопорушення або отримує явне задоволення від завдання болю іншим, батькам потрібно негайно звертатися по допомогу до фахівців.

Для захисту дітей від зовнішнього тиску та агресорів фахівці радять розвивати емоційний інтелект та навчати підлітків «психологічного айкідо» — гнучкості у використанні сили супротивника для погашення конфлікту. Наприклад, не реагувати на образи агресивно, а погоджуватися з ними з самоіронією: коли нападник не отримує очікуваної емоційної реакції та опору, йому стає нецікаво продовжувати цькування.

Важлива роль належить і шкільним психологам, які мають проводити практичні заняття з емоціями та створювати анонімні інструменти — наприклад, скриньки для листів, щоб діти могли поділитися своїми проблемами без страху перед розправою.

Напередодні початку навчального року батькам радять провести просту, але відверту розмову зі своїми дітьми: запитати, чи хочуть вони йти до школи, за ким з однокласників сумують, а кого бачити не бажають. Відповіді на ці запитання допоможуть батькам вчасно виявити приховані загрози та підтримати дитину у складний період