"Не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору": депутат Вінницької облради Ілля Гуменчук рятує бійців на передовій

"Не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору": депутат Вінницької облради Ілля Гуменчук рятує бійців на передовій

14:58 18.06.2024

Депутат Вінницької обласної ради, член постійної комісії з питань охорони здоров'я, соціального захисту населення та ветеранів, хірург Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова Ілля Гуменчук у 2023 році мобілізувався до одного з медичних підрозділів.

Про те, як ухвалив це рішення, про особливості роботи лікаря на передовій, мотивацію та необхідну підтримку цивільних колег розповіли на сторінці Командування Медичних сил Збройних Сил України на сторінці у Facebook.

41-річний хірург Ілля Гуменчук досі міг би рятувати поранених воїнів у безпечній тиловій обласній лікарні. Він міг би щодня повертатись до родини додому після багатогодинних операцій із відчуттям, що на 100 відсотків виконав клятву лікаря. Він міг би легко знайти в очах сотень вдячних пацієнтів-захисників та їхніх рідних виправдання для свого сумління, чому тривалий час не був на передовій. Але лікар бачив, що півтора року неймовірно інтенсивної роботи в районі бойових дій для його колег - це надто багато і вони потребують професійної підтримки.  

Тож минулого року я вдруге пішов до ТЦК та СП. Перед цим був там на початку березня 2022-го та оновив дані. І продовжував рятувати поранених у клінічному високоспеціалізованому хірургічному центрі з малоінвазивними технологіями Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. А вже у 2023-му прийняв остаточне рішення вдягнути однострій. Мав за плечима військову кафедру. Мобілізувався до одного із передових медичних підрозділів і за пару днів виїхав до колег, які рятують поранених у районі бойових дій, де й перебуваю до сьогодні.  

"Не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору": депутат Вінницької облради Ілля Гуменчук рятує бійців на передовій

Ілля Гуменчук каже, що його вибір піти служити підтримали не всі. Навіть деякі друзі та знайомі дивились на чоловіка, як на дивака.

З внутрішнім відчуттям, що я - чоловік, що маю бути там, жив буквально із перших днів великої війни. Хоча розумів, що той обсяг роботи, який маю виконувати, я роблю. І етап надання третинної допомоги в цивільному лікувальному закладі - надзвичайно важливий: ти маєш дати кінцевий результат, адже після тебе пораненому  вже немає куди йти далі. Але… в тилу є кому працювати, це я теж усвідомлював. Тож якогось конкретного поштовху не було. Просто певної миті зрозумів, що час прийшов, потрібно йти допомогти колегам. Зізнаюсь чесно, коли приїхав із баулом на схід, на секунд 20 майнула думка: "Ну що тобі в житті не вистачало…" Та й не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору, дивились трохи як на дивака. Адже більшість тих, хто готовий був йти воювати, вже взяв до рук зброю, решта - адаптувались до війни. Тих, хто добровільно вдягає однострій, зараз кричуще мало. Але я відтоді жодного разу про своє рішення не пошкодував.

Чоловік розповідає, що дружина, діти та мама дуже підтримали його, адже вже були готові до такого розвитку подій. 

Дуже вдячний дружині, дітям та мамі за підтримку. Вони усвідомлювали, що рано чи пізно я прийму рішення поїхати на передову. Та й з 2022 року звикли до мого ненормованого графіка й завжди були і є моїм надійним тилом, джерелом відновлення. Адже на початку широкомасштабної агресії Росії проти України левова частка, близько 80 відсотків, моєї роботи як хірурга - це було лікування поранених. Працювати з бойовою травмою в цивільній лікарні ми вчились на ходу, ніхто не мав досвіду роботи з важкими політравмами, із величезним дефектом м’яких тканин, коли потрібно якимось чином його закрити та максимально відновити функцію. Сьогодні в спілкуванні з колегами з-за кордону ми вийшли на розуміння, що наразі ми набагато більш досвідчені щодо роботи із бойовою травмою, ніж вони.  

"Не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору": депутат Вінницької облради Ілля Гуменчук рятує бійців на передовій

Але цей досвід чоловікові дається надважкою працею. Врятовані життя надихають не опускати рук, а історії наших воїнів є прикладами мужності та стійкості.

Для мене всі наші Воїни - герої, але дехто залишив слід у пам'яті на все життя. Наприклад, 26-річний Максим. Під час бойових дій він втратив кінцівку. Ми готували його до протезування. І хлопець вже з протезом зміг втілити в життя свою мрію - встав на сноуборд, потім показував мені відео. Зараз Максим повернувся на службу. Його життєве кредо: "Можеш щось змінити - змінюй".

"Я маю зберегти життя"

Ілля Гуменчук розповідає, що коли приїхав на схід, потрібно було пару днів, щоб переключитись із цивільної специфіки на роботу військового медика.

Нашим завданням є надання першої кваліфікованої лікарської допомоги. Тобто хірурги різного профілю виконують лише екстрені реанімаційні оперативні втручання в перші 30 хвилин з моменту госпіталізації, а також невідкладні втручання, які можна виконати не пізніше ніж 1-2 години з моменту госпіталізації пораненого. Тут лікар має чітко розуміти, де він перебуває і що конкретно має зробити. Взагалі я - абдомінальний хірург, тобто лікую органи черевної порожнини. Але тут я пацієнта стабілізую, зупиняю кровотечу, надаю максимально дозволений і мінімально потрібний обсяг допомоги на нашому етапі. І це потрібно виконати швидко, тому що за цим пацієнтом чекає на допомогу ще один, за ним - ще один... Я маю зберегти життя, а далі вже інші фахівці розберуться і зроблять все, що потрібно.

Одночасно до військових медиків може надходити багато пацієнтів. Серед них - і легкі, і важкі, і надзвичайно важливим є правильне медичне сортування щодо пріоритетності надання меддопомоги.

Завдяки грамотній роботі нашого командира вже відпрацьовано чіткий алгоритм, коли кожен медик розуміє, за що відповідає. Полегшує роботу і зв'язок з евакуаційними бригадами, які попередньо попереджають, скільки поранених і якого ступеня важкості везуть. Але, на жаль, цей зв'язок є не завжди.

"Не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору": депутат Вінницької облради Ілля Гуменчук рятує бійців на передовій

"Хотілось спати більше, ніж 3-4 години"

Чоловік зізнається, що спочатку було трохи важко призвичаїтись до побутових умов.

Але порівнюючи їх з тими, у яких перебувають наші захисники, розумієш, що ти просто маєш лакшері-життя. Тепло, сухо, поїв, коли знайшовся час. Єдине, хотілось би спати більше, ніж 3-4 години на добу. Ну а дійсно виспатись можна лише вдома. До прильотів вже звик. Щось там лупить постійно, вже орієнтуюсь, коли "вихід", коли "приліт". Хоча психологічно важко від того, що ми  в приміщенні, а коли лунає один вибух, за ним - другий, і не знаєш, куди прилетить третій, четвертий... На відкритому просторі ніби легше, адже здається, що побачиш, куди летить, і зможеш сховатись. А так, звісно, дотримуємось правил, працюємо в бронежилеті, касці.

"Я захоплююсь нашими бійцями"

Тож тепер виконую свою роботу на передовій. Щодо характеру бойової травми якихось відмінностей із тим, що лікував як цивільний медик, немає. Але так само вражає характер наших бійців. Я ними захоплююсь. А як ще можна ставитись до 20-річного хлопця, який у 18 уже пішов на війну добровольцем? До нас його привезли із вогнепальним осколковим сліпим пораненням м'яких тканин правого стегна, яке він отримав внаслідок мінометного обстрілу. Їх разом із побратимом доправила евакуаційна бригада. Наші медики обробили рану та дістали осколок. І перше, про що він запитав, коли відійшов від шоку, де його побратим і що з ним, адже той був в дуже важкому стані. А про себе сказав, що в нього нічого не болить, що його не треба лікувати і він хоче назад, до хлопців... Вчорашня дитина, він щодня дивиться у вічі смерті, але має силу та бажання перемогти її.

Єдине, чого не вистачає зараз медикам на передовій, це відпочинку.

Тому ми потребуємо нових людей. Щодо суто медичної роботи, для адаптації до бойових умов потрібно десь тиждень, щоб зрозуміти правила, за якими треба діяти. Тим більше, що є протоколи, за якими надається допомога. А далі просто виконуєш свою роботу, яка не потребує специфічної підготовки. Тож я вважаю, що абсолютно нормальним варіантом для нас були б ротації по 3-4 місяці. Вже далі ти трохи зморюєшся, скучаєш за домівкою, останні рази перед відпусткою, коли я говорив з дітьми телефоном, мене аж якось перетрушувало, так хотілось їх обійняти, - розповідає Ілля Гуменчук.

Перемога обов'язково буде, коли всі будуть згуртовані однією метою.

Коли я чую, що спочатку мають йти воювати депутати, поліція тощо чи що я не піду воювати за корупціонерів… Хочу сказати, що така позиція - це самообман і виправдання перед іншими. Подивіться на тих, хто воює. Це і представники органів місцевого  самоврядування, я, наприклад, депутат обласної ради, і потужні бізнесмени, програмісти, науковці та інші. Тут дуже багато успішних людей у різних сферах. І ми всі воюємо за свою родину, домівку, село, місто, за свою землю, за рідну країну і за наше майбутнє. Єдине, що найважче - це незрозумілі терміни перебування на передовій. І зараз ми потребуємо трохи часу для перепочинку, щоб відновити сили. А для цього нам дуже необхідна підтримка наших цивільних колег.

Нагадаємо, Ярослав Бегас раніше був вчителем фізкультури в сільській школі, поки не став військовим ЗСУ. Чоловік пережив ампутацію кінцівки, а зараз - призер престижних спортивних змагань у різних видах спорту серед ветеранів війни… Останній його здобуток - друге місце з велоспорту в національних змаганнях Ігри Нескорених 2024.

Читайте також

Фотосесія з лотосами за донат: у Вінниці відбувся благодійний захід, де збирали на багі для армії
Детальніше
Вінниця прощається з воїном «Червоної Калини» Володимиром Карпусем
Детальніше
Володимир Гройсман провів зустріч з надзвичайним і Повноважним Послом Канади в Україні Наталкою Цмоць
Детальніше
У Вінниці відбулось чергове жеребкування по будинку на вулиці Привокзальній, 30 
Детальніше
Подяка від полеглих захисників: волонтер з Вінниці
Детальніше
Жителі Писарівського округу допомагають пораненим військовим
Детальніше