Вінниця прощається з воїном-добровольцем Русланом Ігнатовим

19 серпня Вінницька громада прощається з воїном-добровольцем Русланом Ігнатовим, позивний «Йожик». Захисник загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 48 років.

Про це інформує ВІТА ТБ з посиланням на Вінницьку міську раду.

Мати буквально тримала його за ноги, бо він єдина її дитина. Але тоді він просто сказав: «Мамо, а хто піде? В мене вас дуже багато — всі дівчата — і я повинен вас захищати», — згадує дружина полеглого Героя Оксана.

Руслан Ігнатов за покликом серця став на захист України у березні 2022 року. Спершу він служив мотористом понтонного відділення понтонно-мостового батальйону 70-ї окремої бригади підтримки. З побратимами пройшов бої за Куп'янськ, Чугуїв, Слов'янськ та Краматорськ. За вагомий особистий внесок у забезпечення просування військ і контрнаступ на Куп'янському напрямку воїна нагородили відзнакою Президента України «За оборону України». Згодом його новою фронтовою родиною стала 32-га окрема механізована Сталева бригада.

На оборонця з війни чекали дружина, дві донечки, онука та мати. Із перших днів повномасштабного вторгнення Руслан долучився до територіальної оборони Нової Греблі — села, де проживає більшість родичів. Там чоловік виготовляв коктейлі, ходив на чергування, а згодом скористався першою ж можливістю, щоб мобілізуватися до Збройних Сил України.

І він захищав: усіма силами, як міг і як вимагали обставини: в лісі та полі, під дощем і снігом. Руслан жодного разу не поскаржився, а просто робив свою справу без гучних заяв та погорди. Побратими назвали його «Йожиком», бо тільки дивувалися, де брав сили витягнути все на собі, — розповідає дружина Оксана.

Руслан Ігнатов народився у Вінниці 24 серпня 1977 року. Здобувши базову освіту в місцевій школі №32, він опанував спеціальність кухаря-кондитера у Вінницькому професійно-технічному училищі №4. Пізніше здобув вищу освіту на заочній формі у Вінницькому торговельно-економічному інституті. Тривалий час Руслан працював у ресторані «Іскра», а згодом — заступником начальника кондитерського центру гіпермаркету «Метро». Останнім цивільним місцем його роботи стало ПрАТ «Інфузія».

Руслан мав доньку від першого шлюбу, але став справжнім батьком і для моєї дитини. Він не робив жодної різниці між ними — обидві донечки були для нього однаково рідними й бажаними. Чоловік дуже любив село, мріяв колись оселитися в тихій місцині біля водойми, щоб за першого ж бажання ходити на риболовлю й насолоджуватися природою, — каже Оксана.

Церемонія прощання з Русланом Ігнатовим розпочнеться о 10:00 — у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.