У Стадниці прощаються з воїном-добровольцем Володимиром Реганом
У Стадниці прощаються з воїном-добровольцем Володимиром Реганом. Водій-механік бойової машини піхоти 59-ї окремої мотопіхотної бригади загинув на Донеччині наприкінці грудня 2024 року. Майже два роки його доля залишалася невідомою — Герою назавжди 50 років.
Про це 10 вересня інформує ВІТА ТБ, посилаючись на Вінницьку міську раду.
Іншої долі для себе чоловік тоді не вбачав. Готовий був іти навіть водієм бензовоза, аби взяли до війська. На фронті отримав позивний «Дядя Вова» — у ньому вся його доброта, підтримка, рішучість і турбота, — розповідає дружина воїна Наталія.
Володимир Реган став на захист країни у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Рішення ухвалив миттєво: оббивав пороги військкомату, поки з третьої спроби його нарешті не мобілізували.
Бойовий шлях воїна пов'язаний із 59-ю окремою мотопіхотною бригадою імені Якова Гандзюка. У складі 9-го окремого мотопіхотного батальйону він виконував обов'язки водія-механіка бойової машини піхоти, а за високу професійність і вірність військовій присязі його відзначили медаллю «За службу українському народу». Найважчі випробування випали на запеклі бої на Донеччині: життя Володимира обірвалося 26 грудня 2024 року під час бойового зіткнення поблизу села Нововасилівка Покровського району.
Донедавна доля воїна залишалася невідомою. Його мати, Надія Іванівна, до останнього сподівалася, що син живий, і постійно приходила на вінницькі акції на підтримку полонених та зниклих безвісти. Побратими ж свідчили про трагічні обставини: через наступ російських військ евакуювати пораненого бійця не вдалося.
Мріяв повернутися за кермо трактора
Володимир Реган народився 6 березня 1974 року у Стадниці. Базову середню освіту здобув у місцевій школі, а спеціальність механізатора опанував у Гущинецькому вищому професійному училищі. Після строкової служби в армії повернувся до рідного села: працював у місцевому сільгосппідприємстві та на власній землі. Останнім цивільним місцем роботи стало товариство «Поділля-залізобетон», де Володимир працював бульдозеристом. Особливою його гордістю була родина — він був коханим чоловіком, батьком двох доньок, надійним сином і братом.
Володимир надзвичайно любив працювати на землі, і вона, відчуваючи це тепло, завжди віддячувала йому гарними врожаями. У його вмілих руках будь-яка техніка – від трактора до комбайна – працювала бездоганно. Сусіди згадують про нього з неймовірною теплотою, бо Володимир нікому не відмовив і ніколи не сказав злого слова, — ділиться Наталія.
Понад усе воїн мріяв повернутися з перемогою до рідної домівки, обійняти близьких, знову сісти за кермо трактора і дочекатися онуків.
Де прощатимуться з Героєм
Церемонія прощання з Володимиром Реганом відбудеться у Стадниці:
- 10:00 — початок прощання за адресою: вулиця Шевченка, 10;
- 12:00 — чин прощання у церкві святого Дмитра;
- 13:00 — поховання на місцевому кладовищі.
Церемонії прощання з полеглими Захисниками у Вінниці та громадах області відбуваються з болючою регулярністю. Так, понад чотири роки рідні чекали вдома 31-річного захисника Олександра Моісєєва, а історії родин, які досі шукають своїх військових, показують на виставці про зниклих безвісти у Вінниці. Уже завтра, 11 вересня, місто зустріне на щиті ще одного Героя — Тараса Маляренка.
