Позивний «Капелан»: на фронті обірвалося життя вінницького пастора

Сьогодні у Вінниці прощаються з Олександром Олівком. У цивільному житті він був пастором церкви «Світле життя», а з початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем і став снайпером із позивним «Капелан». Воїн загинув 5 вересня під час виконання бойового завдання, йому було 50 років.

Про це 10 вересня інформує ВІТА ТБ, посилаючись на Вінницьку міську раду.

Як багатодітний батько й пастор, Олександр мав усі підстави не йти на війну. Але служіння Господу він ототожнював зі служінням українському народу та вважав це за велику честь. У війську його віра набула ще більшої сили. Чоловік був надзвичайно міцним духом та волею й усіляко підтримував своїх побратимів, — розповідає дружина полеглого воїна Ірина.

Допомагати війську Олександр почав задовго до великої війни: із 2014 року він активно волонтерив. Перший бойовий досвід здобув під час оборони Києва, а згодом став професійним снайпером у складі 1-го штурмового батальйону 3-го армійського корпусу.

Воїн відзначався мужністю та неабиякою витривалістю, займався відбором і підготовкою майбутніх снайперів — і для власного бойового підрозділу, і для 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. Його фронтовий шлях пролягав через найгарячіші точки: від Київщини до Запорізького, Херсонського та Бахмутського напрямків. За час служби Олександр пройшов шлях від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта.

За мужність та героїзм воїн отримав високі нагороди:

• орден «За мужність» III ступеня;
• почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест»;
• медаль «За сприяння обороні Києва»;
• почесна відзнака «За мужність та відвагу».

Віра, власна справа і четверо дітей

Олександр Олівко народився 23 червня 1976 року у Херсоні, звідки невдовзі його родина переїхала до Вінниці. Тут він навчався у середній школі №27, а свідоцтво про базову середню освіту отримав у Погребищі. Там же закінчив вище професійне училище, здобувши спеціальність водія-автослюсаря. Ще підлітком Олександр увірував у Бога, і ця віра лише зміцніла після строкової служби в армії.

Духовний шлях чоловік поєднував із роботою у торгівельній сфері: розпочав кар'єру менеджером у фірмі «Маріо», а згодом відкрив власний магазин сантехніки «Благо». Разом із дружиною виховував чотирьох дітей — трьох доньок і сина. Сьогодні його вісімнадцятирічний син перебуває у лавах Збройних Сил України, куди пішов добровольцем, наслідуючи батька.

Війна змінила все, та лиш не серце та душу Олександра. До останнього свого подиху він залишався добрим, щирим і світлим. Його повітрям була віра, а крилами – родина. Поряд із ним завжди панували затишок і спокій, — ділиться Ірина.

Коли прощатимуться з воїном

Попрощатися з Олександром Олівком вінничани зможуть:

• о 10:00 — церемонія прощання у «Домі молитви» за адресою: вулиця Праведників Світу, 3-А;
• о 13:00 — чин поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Подвиг воїнів Вінниччини відзначають і державними нагородами, і громадською пам'яттю. Нещодавно орден «За мужність» III ступеня отримав молодий захисник із Брацлавської громади, а сімох Героїв Бершадської громади відзначили державними нагородами посмертно. У самій Вінниці вшанували пам'ять артилериста 28-ї бригади Дмитра Цвігуна.