Хвороба забрала життя воїна: Гайсинська громада попрощалась із Героєм-захисником
Кіблицька громада прощалася зі своїм земляком, солдатом 144-ї окремої механізованої бригади — Русланом Остапенком, 28 серпня 1970 року народження.
Про це 9 вересня інформує ВІТА ТБ, посилаючись на Гайсинську міську раду.
Руслан Остапенко народився й виріс у Кібличі, тут закінчив сільську школу, ріс доброзичливим, розсудливим і щирим. Після навчання у Вінницькому ПТУ здобув професію токаря, пройшов строкову службу, довго працював на цегельному заводі в Гайсині. Односельці згадують його як людину, яка ніколи не цуралася важкої роботи й завжди першою приходила на допомогу іншим, — йдеться у поваідомленні.
Коли наприкінці 2025 року ворог прийшов з війною на рідну землю, без вагань став на її захист. Службу проходив у званні солдата на посаді стрільця — помічника гранатометника третього механізованого відділення третього механізованого взводу дев'ятої механізованої роти третього механізованого батальйону військової частини А4860.
Приїхавши у довгоочікувану відпустку, воїн важко захворів. Лікарі у Вінницькому госпіталі виборювали його життя, але 6 вересня серце Захисника зупинилося назавжди у медичному закладі.
Від Гайсина до Кібличу схилилися прапори, вишикувався «живий коридор» шани. У бійця залишилися сестра Людмила та брат Сергій, який продовжує тримати стрій на передовій, боронячи країну зі зброєю в руках.
Похований солдат на Алеї Слави кладовища села Кіблич з усіма військовими почестями.
Подібні церемонії прощання на Гайсинщині відбуваються з болючою регулярністю: раніше громада вже провела в останню путь Захисника Вадима Безносенка, прощалася із загиблим воїном-земляком, а раніше зустрічала «на щиті» полеглого на Запоріжжі захисника.
