«Спершу запитайте»: ветеран, який утратив зір на фронті, розповів вінницьким студентам, як допомагати незрячим
Як допомогти незрячій людині перейти перехрестя і не збити її з маршруту? Насамперед запитати. Про це з нагоди Міжнародного дня білої тростини вінницьким студентам і ліцеїстам розповіли амбасадори безбар'єрності.
Про це 15 жовтня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Вінницьку міську раду.
До студентів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського завітали амбасадори безбар'єрності — Анатолій Чумак прийшов із собакою-поводирем Боєм та ветеран російсько-української війни Артем Бондарєв, — йдеться у повідомленні.
Артем Бондарєв утратив зір через поранення на фронті. Після реабілітації він заново вчився ходити самостійно й звикав до міста — добре пам'ятає площу Перемоги, Старогородський міст, пересадки та Центральний ринок. Нині чоловік працює з дому, користується програмами, які озвучують текст, і займається спортом.
Ходити набагато легше, коли бачиш. Спершу я негативно реагував на допомогу: люди могли підійти без попередження, схопити за руку, повести через перехрестя не в той бік. Або говорити дуже голосно, ніби я не чую. Згодом я зрозумів, що треба пояснювати: спершу запитайте, чи потрібна допомога, і куди саме мені треба, — розповів Артем Бондарєв.
Анатолій Чумак поділився двома історіями. Одного разу перехожі взяли його за руку, не спитавши дозволу. Іншого — школярі спершу поцікавилися, куди він іде, і запропонували допомогти перейти перехрестя.
Я розгубився, коли мене схопили за руку, хоча я знав дорогу. А діти запитали, куди мені треба. Ми поговорили, вони підказали, де стати, щоб перейти. Це була класна взаємодія, — сказал Анатолій Чумак.
Як Вінниця ставала доступнішою
Про те, з чого почалася робота над доступністю міста, студентам і викладачам розповіла керівниця відділу безбар'єрності департаменту відновлення та розвитку міської ради Тетяна Дідур.
У 2002 році Раїса Панасюк звернулася до тодішнього міського голови Володимира Гройсмана, щоб люди на кріслах колісних могли вільно діставатися лікарень, аптек та установ. У 2006 році місто затвердило програму «Вінниця зручна для всіх», а у 2007-му відкрили службу перевезення й супроводу. З того часу робота триває: у 2019 році на зупинках почали встановлювати Кассельські бордюри, щоб автобуси й тролейбуси могли під'їжджати впритул до тротуару, — розповіла Тетяна Дідур.
Нині всі міські автобуси у Вінниці низькопідлогові, а на маршрути вже вийшов другий трамвай Tram2000 із низькопідлоговою секцією. Ще один масштабний проєкт — 12-кілометровий безбар'єрний маршрут від вулиці Зулінського до середмістя.
Фахівці для безбар'єрного міста
Утім, безбар'єрність — це не лише бордюри й транспорт. У лікарні, університеті чи соціальній службі так само важливо вміти вислухати людину й запитати, яка підтримка їй потрібна. Саме таких фахівців готує педагогічний університет.
Ми готуємо соціальних працівників, психологів, реабілітологів, правників, менеджерів та управлінців. Саме вони впроваджуватимуть принципи безбар'єрності у своїй роботі. Тут важливі доступні умови, діалог і вміння спілкуватися на рівних, — сказала виконувачка обов'язків ректора університету Наталія Замкова.
Після зустрічі зі студентами амбасадори відвідали ліцей № 8, де розповіли школярам про безбар'єрність і власний досвід. Такі розмови допомагають дітям зрозуміти, як спілкуватися з незрячими людьми і коли доречно пропонувати допомогу.
