Позивний «Таксист»: Вінниця 12 листопада проводжає в останню путь полеглого молодшого сержанта

Сьогодні 09:28

Вінниця 12 листопада проводжає в останню путь полеглого воїна Миколу Давиденка, позивний «Таксист». Захисник загинув у бою на Донеччині наприкінці жовтня.

Про це інформує ВІТА ТБ з посиланням на Вінницьку міську раду.

Свій перший бойовий досвід воїн здобув у зоні проведення Антитерористичної операції. На захист рідної землі він став і на початку повномасштабного російського вторгнення, — йдеться у повідомленні.

У званні молодшого сержанта Микола Давиденко виконував бойові завдання у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона Калина». На його долю випали запеклі зіткнення з ворогом на Запорізькому та Покровському напрямках. Життя воїна обірвалося 31 жовтня 2026 року в бою поблизу міста Білозерське Покровського району Донецької області. Герою навічно залишилося 47 років.

За мужність і самовідданість під час захисту Батьківщини він отримав низку нагород, серед яких медаль «Червона Калина» та нагрудний знак «Знак пошани». Попри важку мінно-вибухову травму, що спричинила контузію та втрату слуху на одне вухо, військовослужбовець залишався в строю, демонструючи виняткову стійкість і відданість обов'язку.

Життєвий шлях воїна

Микола Давиденко народився 2 жовтня 1979 року в Києві. Ще малюком він втратив матір. У вихованні сина батькові допомагали рідні, а дитинство Миколи минуло на Полтавщині.

Після закінчення Покрово-Богачанської середньої школи Хорольського району він навчався в професійно-технічному училищі села Войниха Лубенського району. Здобувши диплом, повернувся до столиці, де майже все цивільне життя працював водієм у сфері пасажирських перевезень.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Микола негайно перевіз мене з немовлям на руках до моєї мами у Вінницю, а сам невдовзі став на захист України у лавах Сил оборони. Наша сім'я і маленький синочок були для нього цілим всесвітом, а рідна оселя — тим затишним куточком щастя, де він так любив читати у вільні хвилини. Микола мав надзвичайно добру душу: завжди бажав усім здоров'я й нікому в житті не заподіяв зла, — розповідає дружина полеглого воїна Юлія.