Зелений листок конюшини: татуювання допомогло слідчій з Вінниці впізнати полеглого воїна

Ідентифікація полеглих захисників на Вінниччині триває щодня: слідча Ольга Мазур очолює цей напрям, а особи понад 80% отриманих тіл уже встановили.

Про це 12 листопада інформує ВІТА ТБ.

Повернення загиблих українських воїнів додому — надскладна місія, яка вимагає виняткової моральної стійкості та щоденної праці. На Вінниччині цей напрям розслідувань і репатріаційних заходів очолює слідча слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Ольга Мазур.

Її головне завдання — проведення експертиз та відновлення справжніх імен безіменних захисників, щоб віддати їм останню шану.

Від резонансних розслідувань до воєнного фронту роботи

Любов до правоохоронної справи Ольга успадкувала від батька. Після закінчення Академії внутрішніх справ вона працювала у Хмільнику, а згодом перевелася до слідчого управління у Вінниці — у відділ розслідування особливо тяжких злочинів проти життя та здоров’я.

Найбільшим випробуванням на початку кар’єри стала жахлива трагедія у Вінниці: місцевий житель Анатолій Малець у новорічну ніч жорстоко позбавив життя дружину, матір та двох маленьких дітей.

Дуже важко було морально, тому що такий випадок був для мене першим. Бачити діток померлих — це одне із найважчих, що може бути... Через два тижня я дізналась, що при надії. Маючи впертий характер, таки вже на великому терміні вагітності особисто їздила в СІЗО і вручала обвинувальний акт злочинцю, — згадує Ольга Мазур.

Злочинця засудили до довічного ув’язнення, нещодавно він помер у місці відбування покарання. Цей професійний гарт і вміння відчувати людський біль стали підґрунтям для роботи в умовах повномасштабної війни. Повернувшись із декретної відпустки восени 2022 року, слідча зіштовхнулася з новими викликами.

Щоранку, коли моя донечка прокидалася й посміхалася, це було найбільшою жагою до роботи та чогось нового, — ділиться слідча.

У травні 2024 року до Вінниці привезли велику кількість репатрійованих тіл військовослужбовців.

Ми ніколи не могли уявити, що можуть бути такі масштаби. Коли почалися перші огляди хлопців, це був шок моральний і фізичний... Перші два тижні я навіть не усвідомлювала, що існує така біда, яка переповнює всю країну, — розповідає Ольга Мазур.

З жовтня 2024 року Ольга безпосередньо контролює лінію репатріаційних заходів та досудових розслідувань за фактами зникнення безвісти військовослужбовців, цивільних та дітей у Вінницькій області.

Як відбувається ідентифікація

Процес упізнання складається з двох етапів:

1. первинний поверхневий огляд на наявність документів або особистих речей;
2. детальне дослідження в бюро судово-медичної експертизи, де виділяють ДНК-профіль для внесення до електронного реєстру геномної інформації та порівняння з ДНК родичів, а також застосовують дактилоскопію, реасоціацію кісткових решток і відновлення татуювань.

Завдяки спільній роботі правоохоронців та експертів на Вінниччині ідентифіковано понад 80% отриманих тіл, а щотижня імена повертають приблизно 10 полеглим воїнам.

Дійсно, донесення до суспільства та громадськості самого процесу, як це відбувається, — це дуже важливо в процесі очікування на повернення загиблих захисників, — наголошує Ольга Мазур.

Історія воїна Романа Конограя

У лютому 2025 року під час огляду чергової партії з 50 тіл слідча звернула увагу на відновлене кольорове татуювання «Зелений листок конюшини». ДНК-аналіз підтвердив: це полеглий захисник Роман Конограй.

Батько воїна згадує, як отримав важку звістку, перебуваючи на роботі в Одесі, та як Ольга Анатоліївна супроводжувала їхню родину на кожному етапі.

Вона мені подзвонила... Я кажу: ні, я хочу його бачити. Вона сказала: добре, давайте підготуємо на 10 годину. Ми приїхали, все було підготовлено. Спочатку в кабінеті вона показала деталі, які належали моєму сину... а потім поїхав у морг. Вона до останнього була з нами. Я подзвонив жінці й сказав, що це наш син, — розповідає батько полеглого героя Євген Конограй.

Мати Романа висловлює глибоку вдячність за людське ставлення під час процедури:

Ми за це будемо все життя вдячні, що мій чоловік власними очима побачив сина, побачив тату... Часто чую, як відмовляють у таких зустрічах, кажуть: ми вам не зобов’язані це робити. А Ольга Анатоліївна йде назустріч... Ти вже знаєш, що твій син дома, що його тіло не розтягують звірі серед поля, а він упокоєний. Ми ходимо на могилу з квітами й кожного разу згадуємо Ольгу Анатоліївну та її колег, — ділиться мати Тамара Конограй.

На знак вдячності батьки Романа подарували слідчій освячену в храмі ікону, вишиту руками матері та підписану на звороті.

Для декого вона стала ворогом, тому що принесла найстрашнішу звістку в родину, а для декого після певного часу стала якщо й не кровним, то родичем, — зазначають автори документального проєкту.

Фільм «безІМЕННІ» та джерело сили

Щоб розвіяти міфи про те, що ідентифікація відбувається за один день, і показати важку працю слідчих і криміналістів, створили документальний фільм «безІМЕННІ: боротьба за ім’я». Ідея виникла після перегляду стрічки «2000 метрів до Андріївки».

Батько загиблого захисника підкреслює важливість такого кіно:

Фільм дуже корисний... його треба показувати перш за все воїнам, щоб вони бачили, що в крайньому разі вони не будуть кинуті, що батьки й рідні будуть знати і не покинуть, — переконаний Євген Конограй.

Сама Ольга Мазур зізнається, що головним натхненням для неї є власна родина та батьківські настанови:

Мотивує моя дитина, моя сім’я, мої батьки... Як мій тато говорив: ніколи, Оля, не сварися. Для мене честь займатися цією справою, тому що хлопці повернуться додому, до них будуть приходити рідні, вони будуть у спокої. Для всієї країни та кожного воїна на передовій важливо знати: жоден український герой не буде забутий, — підсумовує Ольга Мазур.