Павук на тілі, фото в кишені, буси в кадрі: як на Вінниччині повертають імена полеглим Героям
На Вінниччині ідентифікували 85% репатрійованих тіл полеглих воїнів і передали їх рідним для гідного поховання. Пошук триває безперервно за допомогою єдиного електронного каталогу, де фіксують прикмети та особисті речі.
Про це 29 жовтня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Відділ комунікації поліції Вінницької області.
Ми застосували фільтр пошуку за татуюваннями і побачили, що на тілі виявлено татуювання у вигляді павука. Це був перший випадок, коли дружина змогла знайти свого чоловіка: сходилося і місце розташування, і характер зображення, — розповідає старша слідча відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи, слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Ірина Григораш.
Під час репатріацій в Україну повертають тіла загиблих оборонців: на одному з останніх етапів повернули 252 тіла. Після цього фахівці вносять дані до загальноукраїнського каталогу невпізнаних тіл, де фіксують татуювання, родимки, шрами, а також прикраси та речі, виявлені при загиблих. Каталог оновлюють у середньому раз на два місяці.
Матеріали каталогу закриті з міркувань етики та безпеки. Переглянути їх родичі зниклих безвісти можуть лише разом зі слідчим.
Як вінничанам скористатися каталогом
Родичам зниклих військовослужбовців потрібно:
- записатися на прийом через гарячу лінію спеціального центру з розшуку зниклих безвісти або звернутися напряму до місцевого управління поліції;
- узяти з собою паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, та витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Витяг потрібен слідчому, щоб з’ясувати дату й напрямок зникнення людини.
Каталог єдиний для всієї країни, тому мешканцям Вінниччини не потрібно їхати в інші області. У поліції пояснюють: немає гарантії, що тіло жителя Вінницької області потрапить до місцевого моргу, тому через вінницький центр можна перевірити дані з моргів по всій Україні.
Особисті речі та прикмети, що повертають ім’я
Ірина Григораш розповідає, що часом вирішальною зачіпкою стає одна дрібниця.
Під час чергового прийому та передачі репатрійованих тіл ми проводили огляд і у внутрішній кишені військової куртки виявили фотографію дружини та дитини. Це був дуже складний і чуттєвий момент, який я ще певний період часу потім проживала, — ділиться Ірина Григораш.
Процес ідентифікації вінницькі правоохоронці висвітлили й у документальному фільмі «безІМЕННІ». Після його виходу на пошту центру надійшов лист від військовослужбовця, який у кадрі впізнав буси свого зниклого безвісти побратима. У разі таких збігів обов’язково призначають і проводять ДНК-експертизу для остаточного підтвердження особи.
«Щоденне балансування між емоціями та обов’язком»
Робота слідчих вимагає високої емоційної стійкості, адже за кожним записом у каталозі стоїть людська трагедія.
Це щоденне балансування між тим, що ти людина, в тебе є свої емоції, почуття, емпатичність, ти щиро переживаєш кожну ситуацію, але наша діяльність вимагає того, що ми маємо надати якомога більше відповідей. Щоб люди не думали, що їх просто кинули і забули про їхнє горе, — наголошує Ірина Григораш.
Історія родини полеглого воїна
Пів року невідомості пережила родина захисника з Кропивницького, який не повернувся з бойового завдання на Донеччині восени 2024 року. Мати воїна згадує останні слова сина під час розмови.
Він сказав: «У мене все добре... Я тебе, мамо, дуже люблю і я всіх вас дуже люблю». Це були його останні такі слова.
Відповідь про долю сина родина отримала саме у Вінниці. Батько впізнав тіло серед репатрійованих за особливим татуюванням на руці.
Його винесли. Відкрили нам його. Я вже не міг нічого, я просто дивився... Тіло було мого сина. На руці наколка була в нього між двома пальцями, — згадує батько воїна.
Згодом чоловік зателефонував дружині й сказав: «Тамара, це наш син. Будь впевнена». Особу воїна остаточно підтвердила ДНК-експертиза, після чого Героя поховали вдома.
Він мені вночі наснився, каже: «Мені вже легше». Коли я вже його пізнав. Дуже тяжко. Ми ходимо на могилку... Але ми знаємо, що там наш син, його тіло, — ділиться мати захисника.
Правоохоронці наголошують: ідентифікація триватиме доти, доки кожному загиблому захиснику не повернуть його ім’я.
