Найтепліші спогади учасників конкурсу "Історії смачної Вінниці"

В перший тиждень зими у Місті ідей відбувся конкурс "Історії смачної Вінниці". Усі охочі могли поділитися теплими і смачними історіями і виграти призи від закладів-учасників проєкту першої міської гастрономічної мапи "Смачна Вінниця".

Таким чином організатори конкурсу хотіли спонукати людей поділитися теплими чи романтичними історіями про рідних, і нагадати про те тепло й атмосферу зимових свят, яке завжди ніс грудень у мирний час. Для участі потрібно було зробити публікацію на своїй сторінці у соцмережі (Інстаграм чи Фейсбук), позначити заклад гостинності, в якому трапилася ця історія, і сторінку туристичного сайту міста Visit Vinnytsia.

Учасники, історії яких найбільше сподобалися адміністраціям закладів гостинності, отримали від них подарунки. Також одна з історій отримала спеціальний приз від Офісу туризму Вінниці. Зі списком переможців можна ознайомитися за посиланням. А у цьому матеріалі, за згодою учасників конкурсу, публікуємо ті "Історії смачної Вінниці", які найбільше вразили нас. Усі вони – про затишок, увагу, тепло, турботу і нові враження, - йдеться на офіційному туристичному сайті Вінниці.

"Історії смачної Вінниці"

Анастасія Гиренко поділилася романтичною історією про те, як колись наважилася на перший крок у стосунках, і це стало початком чогось дуже особливого. Можливо, когось це теж надихне на подібне.

Наше знайомство відбулось у великому колі людей, під час одного заходу. Але справжні емоції і почуття розкривались, коли ми залишались наодинці: десь у кав’ярні, чи на прогулянці у скверах. Він так не любив свій день народження… У цьому, напевно, наша схожість. Але одного разу я йому написала: "Привіт, давай відсвяткуємо твій день". На що він відповів: "Ахаха. Я не вважаю це святом навіть…". Взявши на себе відповідальність, я обрала особливий заклад, в якому можна спостерігати за красою міста. Заклад, де зупиняється мить, і час ніби йде повз тебе. Ресторація "Нова Провінція" стала знаковою місциною для нас. Ми розмовляли кілька годин не зупиняючись, дивлячись сором’язливо один одному в очі. У прохолодний травневий вечір розуміли, що тепер все буде зовсім по іншому… Дякуємо за теплі спогади, які подарувала та зустріч. Зробивши один крок, ми можемо збудувати великий шлях. Все у наших руках.

Кілька учасників конкурсу поділилися історіями про дружбу і взаємодопомогу.

Наприклад, Вікторія Даценко пригадала, як терміново виготовила для подруги шнурок з китичками для дитячої вишиванки, а на знак вдячності отримала шматок ароматного яблучного штруделя з "Львівської Цукерні", политого ніжним вершково-ванільним кремом.

Тіста зовсім трошки (бо ми ж на дієті). Карамелізована начинка з ледь помітною кислинкою тане в роті і хрумтить. А цей соус… Ммммм… Смакота. Кажу: "Юль, може тобі ще якісь шкарпетки полатати тра’? Дорого не візьму, лише шматок штруделя з Львівської цукерні". До речі, їхній пляцок "Осіння рапсодія" теж дуже смачний.

А Олександра Вітюк у своїй "смачній історії" пригадала вечір з найкращими подругами, який провели у 2020 році.

Як будь-яким кайфономічним жінкам, нам треба простір. Отой саме, коли заходиш – і ти королева… Феєрична атмосфера, яскравість залу в "Новій Провінції" – саме та необхідна територія. Правда є один мінус – на дієті ти вже бути не зможеш. Качине філе з гарбузовим пюре, салат з ніжно-рожевими креветками та неперевершеним соусом. І тут, всі увага, несуть десерт. Я не їла його 10 хвилин: просто шкода було руйнувати красу…. Биття наших сердець звучали в унісон з фантастичною музикою.

Атмосфера цього закладу не залишила байдужою і Наталію Заболотну. Для участі в конкурсі "Історії смачної Вінниці" жінка написала вірш.

В "Нову провінцію" я з другом завітала
І панораму Вінниці з вікна спостерігала.
Чудова кухня, рідний краєвид,
Затишне місце, зелень звідусіль.
Улюблене лате, щира розмова,
В солодкий смак життя
Поринемо ми знову!

Один з учасників, Олександр Міронов, описав навіть найщасливіший момент у житті. Це було велике святкування його ювілейного дня народження у ресторані "Churchill-Inn" кілька років тому.

Англійський стиль проглядався не лише в інтер’єрі, а й у манерах офіціантів, які цілий день шанобливо старались виконувати всі гастрономічні забаганки гостей. Починаючи з того, що при подачі кожної страви вони констатували, чи воно пісне, чи скоромне (адже за столом була велика когорта людей, які дотримуються посту), і закінчуючи тим, що, подаючи страву, вони озвучували її назву, тому що в Churchill-Inn готують багато таких страв, які ми їли вперше. Незважаючи на грудневий холодний день мого народження він видався для мене напрочуд теплим. І зігрівали його своїм душевним теплом мої учні, друзі, колеги, рідні, власники і працівники ресторану Churchill-Inn. З того чудового ювілейного для мене дня народження промайнуло вже майже три роки, але і через роки ще й до сьогодні доноситься солодкий його присмак…

Про те, як заклади гостинності здатні створити особливу атмосферу, що запам’ятовується надовго, написала також Ганна Асафат. Завдяки їжабару Johnny Raw осінь 2020 року в неї назавжди асоціюється з теплим, наче вершкове масло, освітленням, рідною людиною поруч, порцією смачного морозива на двох, ароматною кавою, атмосферною виставкою картин від талановитої художниці, спокоєм і прекрасним музичним супроводом.

Були й історії про нові враження і смаки, які вінничани відкривали для себе завдяки закладам гостинності.

Однією з таких поділився Олександр Булейко. Вперше у ресторан грузинської кухні MegoBari чоловік зайшов під час повітряної тривоги, яка застала його на вулиці. Але цей заклад став не тільки укриттям, а й відкриттям, адже саме тоді чоловік познайомився зі стравами грузинської кухні. Згодом це спонукало його більше дізнатися про особливості національних страв Грузії.

Своїми історіями "смачної Вінниці" поділилися й переселенці, для яких наше місто стало прихистком в часи російської агресії. І у цих випадках саме заклади гостинності і їхні працівники допомогли їм відчути себе краще.

Коли тільки ми приїхали до Вінниці з Сєвєродонецька, діткам було дуже-дуже сумно, не було друзів та дуже хотілося хоч маленького свята для Кирила та Мілани. Так воно й сталося. Ми зареєструвалися на майстер-клас до "Улич alt food". Нас познайомили з історією закладу. Сашу "Соуса" (Олександр Горчаков, засновник закладу – ред.) я пам'ятала ще з "МастерШефа". Поки Кирил з іншими дітками готував, Мілана, як найменша, просто їла ковбаску. Потім ми спілкувалися і пили какао з їстівних стаканів. Цей заклад дуже запам’ятався відкритістю та гостинністю, - написала переселенка, яка з сім'єю переїхала у Вінницю.

Мене мама нікуди не відпускає гуляти… Весь час говорить: Еля, сиди вдома, зараз не час гуляти під ракетними обстрілами, війна… А 27 травня 2022 року каже: "Беріть рукавички і поїхали зі мною". 10 поверх, Вінниця як на долонях, багато відвідувачів. Як тут зелено, світло, гарно, тепло… Рукавиці? Навіщо вони тут? А тому, що ми потрапили на благодійне хімічне шоу "Секрети сухого льоду" для діток-переселенців. Я супроводжувала братика, (який втік до нас із зони бойових дій подалі). Ми робили газовану воду, пінний вулкан, тримали в руках бульбашки в середині з димом, і ще багато всяких цікавинок. Всі діти були веселі та переповнені емоцій. Після шоу мама замовила нам всяких смаколиків. Але особливо порадувало, що не довелося бігти в підвал. І таке відчуття було, що за вікном мирне небо та злагода, в якій ми жили раніше… Дякую "Новій провінції" за те, що подарували нам трішки щастя на висоті, Visit Vinnytsia за огранізацію конкурсу "Смачна Вінниця", і дякую, мама, що ти у мене є. Слава Україні, її героям! Слава ЗСУ, - такою історією поділилась Евеліна.

А вінничанка Антоніна Пастушенко поділилась історією про сумну дату – 14 липня 2022 року, коли РФ вчинила теракт у Вінниці. Того дня під час повітряної тривоги вирішили піти з колегою до річки, подалі від будинків. А по дорозі зайшли до ресторації "Vltava" на каву. Сама ж Антоніна цю історію назвала "Чеський острівець у серці Вінниці або У темну пору видно світлих людей".

Спасибі за каву, мирного дня! П'ять секунд по тому – великий вибух 1. Ще мить – великий вибух 2. Кава розхлюпана по руках. Ще мить стоїмо заклякши, намагаючись збагнути правду, яка все "не налазила на голову". Ще мить – і ми вже в укритті. "Кому води?.. Ось, випийте валер'янки, стане краще. Може, чаю чи кави? Сьогодні безкоштовно, пригощайтесь", – розбавляла паніку і підтримувала наляканих гостей привітна білява пані. Це Віка Столярова, власниця закладу. Все гаразд, він просто не чув твого дзвінка, скоро обов'язково вийде на зв'язок, не плач, попий водички, – заспокоювала вона дівчинку, яка не могла додзвонитись до татка, котрий мав бути в той час у тому районі. На щастя, тато невдовзі так і зробив. Ми ж із колегою, нажахані, як і всі містяни, дочекавшись відбою та подякувавши Вікторії Олексіївні за гостинність, рушили до праці. Та з тих пір на час тривоги (і не тільки) "Влтава" стала надійним прихистком вже для всього нашого відділу. Адже тут завжди відкриті двері. Тут завжди відкриті серця.

Ресторація Vltava асоціюється в Антоніни Пастушенко також з увагою до кожного відвідувача, домашнім затишком і, авжеж, смачними стравами.

Чого лише варта картопелька по-селянськи з оселедчиком. Від самого тільки аромату просто дах зриває… А вепрове коліно… Хто бачив той витвір, - каже Антоніна.

Усі ці історії, які написали учасники конкурсу, – про рідних, про затишок, тепло, про турботу, безпеку, увагу і про нові гастрономічні враження, якими можемо ділитися один з одним. Особливо в такий час, як зараз: коли близьких може не бути поруч через повномасштабну війну, і коли кожен з нас як ніколи потребує підтримки, любові й тепла. Описані вище історії доводять, що такі моменти створити дуже просто. А заклади гостинності Вінниці своїми стравами і атмосферою можуть допомогти зробити ці моменти незабутніми. Тож даруйте тепло, нові і смачні враження один одному, адже вони зринатимуть теплими спогадами і грітимуть вас крізь роки.

Нагадаємо, у Вінниці нещодавно презентували концепцію сучасної туристичної навігації міста. Вона передбачає нові вказівники, інформаційні таблички та інформаційні пілони з мапами, які розроблені в різній стилістиці.