Вручну копають укриття, куди міг би заїхати «КрАЗ»: будні артилеристів 106-ї бригади
Бійці 106-ї окремої бригади територіальної оборони тижнями вручну облаштовують позиції важкої артилерії поблизу лінії фронту — техніку туди заводити небезпечно через постійну повітряну розвідку ворога. Кожен постріл є результатом днів виснажливої фізичної праці лопатою, а не миттєвим натисканням кнопки.
Про це 30 серпня в програмі «Один день» на телеканалі ВІТА ТБ повідомив автор проєкту «Антропія» Віталій Ковач.
Реальність бійців на фронті кардинально відрізняється від картинки у телевізорі: гармату спершу треба вкопати, замаскувати дерев'яними колодами та підготувати запасну позицію — і лише тоді вона починає стріляти, — йдеться в сюжеті проєкту «Антропія».
Величезні капоніри — укриття для гармат, куди вільно заїжджає вантажівка типу «Камаз» чи «КрАЗ», — військові риють звичайними лопатами, оскільки будь-яка інженерна техніка одразу привертає увагу російських безпілотників. Облаштування однієї позиції триває від кількох днів до тижня. Умови роботи безпосередньо біля лінії зіткнення залишаються серед найважчих для будь-якого підрозділу на фронті.
Навантаження колосальне й постійне: якщо бійці не стріляють, вони копають, маскують, заряджають або розвантажують боєприпаси. У підрозділі діє абсолютна рівність — лопати до рук беруть усі, від командира гармати до кожного номера обслуги.
Побут під землею та мільярди комарів
Попри вологість і польові умови, побут артилеристів облаштований максимально по-домашньому: військові самі будують бліндажі, роблять вентиляцію, встановлюють витяжки. Влітку на позиціях є вода й літній душ, узимку виручають вологі серветки та сухий душ.
Найдошкульнішим викликом лісових умов бійці називають комах — жодні засоби не рятують від хмар комарів і ґедзів. Із харчуванням натомість проблем немає: продукти постачаються регулярно, а розрахунки готують борщ, тушковану качку та реберця. Обов'язковою частиною раціону є сало — воно дає сили піднімати снаряди вагою понад 40 кілограмів.
«П'ять пальців однієї руки»: як виживає розрахунок
Розрахунок гармати складається з п'яти осіб. Близько 70% особового складу — добровольці, які воюють з початку повномасштабного вторгнення 2022 року, решта — мобілізовані. Більшість пройшли базову підготовку й тривале злагодження, тож кожен знає обов'язки побратимів і може за потреби його замінити.
Військові порівнюють розрахунок із п'ятьма пальцями однієї руки: після пострілу гармату миттєво маскують, а бійці переміщуються в укриття, адже ворог полює за допомогою FPV-дронів та боєприпасів типу «Молнія» чи «Ланцет». Будь-який розлад у команді може коштувати життя, тому за відсутності злагодженості розрахунки одразу переформовують. Якщо хтось вибуває через поранення чи хворобу — інші продовжують працювати вчотирьох або втрьох.
Втома, підтримка родин і дика природа навколо позицій
На четвертий-п'ятий рік війни бійці відчувають глибоку фізичну й моральну втому, але черпають сили в підтримці родин і розумінні того, що захищають рідну землю. Командування ставиться до особового складу з людяністю — втомлених відправляють у відпустки; дехто цього літа встиг відпочити з дружиною за кордоном, зокрема в Єгипті.
Для зв'язку з рідними на позиціях використовують термінали Starlink — щоденне коротке «живий, здоровий, усе добре» є найважливішим повідомленням для родин.
Через відсутність полювання у лісах навколо позицій розвелося багато дикої природи. Бійці регулярно бачать диких кіз та зайців, лисиць і орлів, рись та дикого кота — рідше, але їх також помічали. І навіть трьох свійських свиней, які втекли зі зруйнованого обстрілами села у пошуках їжі.
Чергування артилеристів триває в середньому від 7 до 10 днів, після чого підрозділ виїжджає на відновлення у пункт постійної дислокації. Попри надважкі умови, військові продовжують тримати оборону, наголошуючи: якщо вони не працюватимуть, ворог просуватиметься далі українською територією.
