400 тисяч дітей і потрійний запас цукерок: як «дядя Толя» вже 21 рік дарує радість маленьким вінничанам
У Центральному парку імені Леонтовича у Вінниці вже 21 рік поспіль карусель запускає Анатолій Іванович — колишній правоохоронець, якого сотні тисяч вінничан знають як «дядю Толю», а тепер уже й «дідуся Толю». За цей час на його атракціоні покаталися приблизно 400 тисяч дітей і гостей міста.
Про це 30 серпня інформує ВІТА ТБ.
«Анатолію, тебе Бог сподобив», — жартома цитує свою тещу Анатолій Іванович, пояснюючи, як доля привела його на карусель після виходу на пенсію.
Мало хто знає, що до того, як стати найвідомішим дитячим аніматором Вінниці, чоловік багато років присвятив оперативній службі в правоохоронних органах. Після виходу на заслужений відпочинок — а на пенсії він перебуває вже 22 роки — Анатолій Іванович спочатку працював у тирі, а згодом знайшов своє справжнє покликання на ланцюжковій каруселі в Центральному парку.
Кожен запуск атракціону у дяді Толі — не механічна процедура, а інтерактивне театральне дійство: чоловік спілкується з дітьми під час польоту, жартує та розважає їх текстами, які сам склав, адаптувавши фрази зі старих кінокомедій. Ідея виникла випадково — дивитися на беземоційних дітей йому швидко стало сумно, тож він вирішив розбавити процес власними жартами.
180 «лисенят» і потрійний запас цукерок
Вінницькі батьки часто приходять з посмішкою й зізнаються: «Дядя Толя, ви ж ще мене малим катали!». Оператор веде особливий підрахунок — у його символічному списку вже 180 таких «лисенят» та «зайчиків», які виросли на його очах і тепер приводять на карусель власних дітей. Наразі він з нетерпінням чекає на 181-го такого відвідувача.
Ще одна традиція дяді Толі — пригощати дітей солодощами після кожного сеансу за власні кошти, ретельно стежачи за їхньою свіжістю. Чоловік жартує, що дні, коли закінчуються цукерки, є для нього найважчими в роботі, тому він завжди тримає в кабіні потрійний запас ласощів.
Безкоштовно для «Гніздечка»
Анатолій Іванович переконаний, що дітям потрібно віддавати все найкраще. Особливе місце в його серці займають вихованці дитячого будинку «Гніздечко» — вихователі заздалегідь попереджають його про візит, і він підлаштовує свій графік під них. Для дітей із цього закладу карусель працює абсолютно безкоштовно та без обмежень у часі.
Малеча дарує дяді Толі свої малюнки та саморобні подарунки, які чоловік дбайливо зберігає вдома — жартує, що назбирав уже стільки експонатів, що час відкривати власний музей.
Карусель як терапія від жахів війни
З початком повномасштабного вторгнення робота оператора набула глибшого, терапевтичного значення. Карусель стала ліками для зранених дитячих душ, які разом із батьками тікали від обстрілів із Харкова, Запоріжжя, Донбасу та інших куточків України — Вінниця прихистила десятки тисяч переселенців, значна частина яких діти.
Анатолій Іванович згадує історію хлопчика з Харкова, у під'їзд якого прилетів ворожий снаряд «Град». Через сильний переляк дитина перестала посміхатися й розмовляти — навіть після евакуації до Києва та консультацій із лікарями хлопчик залишався мовчазним. Коли дитина сіла на карусель, перші хвилини минули без емоцій, але оператор не здався і продовжив катання кілька сеансів поспіль. Наприкінці другого сеансу хлопчик почав посміхатися, а згодом щиро сміятися — батьки зі сльозами на очах розповіли, що це була перша посмішка їхнього сина за останні два тижні. Після цього родина неодноразово поверталася до атракціону, а дитина знову почала розмовляти й радіти життю.
Найбільша мрія Анатолія Івановича — проста: здоров'я, щоб продовжувати свою справу якнайдовше. Він вирішив кататиме дітей, батьків, дідусів і бабусь доти, доки матиме на це сили, адже немає для нього більшої радості, ніж чути щирий дитячий сміх.
