Результати опитування: українці відповіли як довго готові терпіти війну
Більшість українців – 63% – стверджують, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно.
Серед українців вперше зафіксовано зниження частки тих, хто готовий терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Про це свідчать результати опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС).
Так, за даними соціологів, від початку вторгнення до лютого 2024 року ситуація практично не змінювалася: стабільно близько 71-73% відповідали, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно (і ще 2-3% говорили про один рік). У цей же період про менший власний запас міцності (декілька місяців — пів року) говорили 18-21%.
Між лютим і жовтнем 2024 року ми вперше фіксуємо зниження частки тих, хто готовий терпіти стільки, скільки буде потрібно. При цьому все одно більшість українців – 63% – стверджують, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Разом з цим з 3% до 6% стало більше тих, хто говорить про один рік, тобто разом про відносно довгий період говорять 69% українців, - йдеться у результатах дослідження.
Крім того, 47% українців вважають, що росія має достатньо ресурсів для тривалої війни проти України, а 46%, навпаки, вважають, що росія вичерпує запаси своїх ресурсів.
Опитування проведено 20 вересня - 3 жовтня 2024 року методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна уряду України територія). Було опитано 989 респондентів (у віці 18 років і старше).
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.
Нагадаємо, хто адаптується скоріше: цивільні у війську чи ветерани у цивільному житті? Чому довгий час ветеранів тягне назад до війська? Це «провина вцілілого» чи щось інше?