Чи могла Україна уникнути ядерного роззброєння та чому Білл Клінтон пошкодував про це
Після розпаду Радянського Союзу Україна стала третьою у світі за потужністю ядерною державою: після росії та США. Наступною у списку була Франція, яка відставала від України у понад чотири рази. На території нашої держави знаходилась 43-тя ракетна армія СРСР, у її складі було вісім дивізій, шість з яких знаходились саме на території України.
Штаб ракетної армії був ніде інде, як у Вінниці. Тут розміщувався командний пункт 43-ї армії. Це була закрита територія, куди не міг потрапити ніхто сторонній. Зараз про цю міць нагадують лише масивні бетонні конструкції, три бункери поєднані підземними тунелями, де колись знаходилась ціла система управління ракетами.
На території області були й шахти, зі зброєю середньої дальності. Таких по Україні було понад півтори сотні. Під час ядерного роззброєння ракети вивезли, а шахти засипали.
Але побачити, як вони виглядали можна.
У Миколаївській області на базі 46-ї ракетної дивізії створили унікальний музей ракетних військ стратегічного призначення. У музеї можна побачити і ракети, які були на озброєнні СРСР. "Воєвода", більш відома як "Сатана", з 10 ядерними боєголовками, які здатні знищити усе живе на площі від 200 до 300 кілометрів квадратних. Попри це на період розпаду союзу, тут залишалося 176 міжконтинентальних балістичних ракет, понад півтори тисячі ядерних боєзарядів для стратегічної зброї, понад 30 стратегічних бомбардувальників ТУ-160 та ТУ-95 близько 600 крилатих ракет Х-55 та від трьох до чотирьох тисяч тактичних ядерних боєзарядів.
Від усього цього країна була змушена відмовитись. На те було, кілька причин. Перша — міжнародний тиск, поява нової, та ще й такої потужної ядерної держави нікого не влаштовувала. Не менш вагома причина — фінансова, утримання такої дороговартісної зброї молода країна не могла собі дозволити.
Шлях України до роззброєння був тривалим — майже десятиліття. Від Підписання Лісабонської угоди у 1992 році до повної утилізації у 2002 році. Але найбільше цей період асоціюється з підписанням Будапештського меморандуму 5 грудня 1994 року. Його засвідчили тодішній Президент України Леонід Кучма, очільник росії Борис Єльцин, британський прем'єр Джон Мейджор та Президент США Білл Клінтон.
Світ почав почуватись безпечніше, а Україна отримала так звані гарантії безпеки, які в іншомовних документах перекладені, як запевнення. Країни підписанти обіцяли поважати Незалежність, суверенітет та кордони України, ніколи не використовувати проти України ніякої зброї, в тому числі і ядерної, не чинити економічного тиску, а в разі агресії — зобов’язалися вимагати негайних дій радбезу ООН з метою надання допомоги.
За увесь час існування цього документу, росія порушила його вже тричі: конфлікт навколо острова Тузла у 2003 році, зухвала анексія Криму та окупація частин Донеччини і Луганщини у 2014 та повномасштабне вторгнення у 2022 році. Вже через рік після нього експрезидент США Білл Клінтон зізнався, що шкодує про свою роль у ядерному роззброєнні України. Підписаний документ не гарантує безпеку Україні, та після завершення холодної війни ніхто не вважав росію серйозною загрозою — її бачили партнером у цивілізованому світі.
А от те, що за роззброєння треба було просити більше — це факт. Про це говорить і підписант меморандуму — другий президент України Леонід Кучма.
Нагадаємо, на Вінниччині нацгвардійці мобільної вогневої групи збили крилату ракету за допомогою великокаліберного кулемета Browning. Про це інформує військова частина 3008 Національної гвардії України.
