На Ямпільщині посмертно відзначили трьох захисників державними нагородами

Трьох захисників Ямпільської громади посмертно нагородили державними відзнаками. Ордени "За мужність" III ступеня передали родинам військовослужбовців. Згідно з указом президента України орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно) нагородили Михайла Олексійовича Костенка, Максима Михайловича Главіша та Олега Олексійовича Шарка. 

Про це 29 жовтня інформують у Ямпільській міськраді.

Урочиста церемонія відбулась під час чергової 72 сесії Ямпільської міської ради. Рідним героїв, які віддали життя у боротьбі з російськими загарбниками, – дружині Олені Миколаївні Костенко, матері Наталії Михайлівні Главіш та дружині Світлані Вікторівні Шарко.

Героїв нагородили за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України, вірність військовій присязі, – йдеться у повідомленні. 

Михайло Костенко

Стрілець-санітар стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону однієї із військових частин майстер-сержант Михайло Олексійович Костенко народився 9 листопада 1977 року в селі Бандурівці Немирівського району Вінницької області. Закінчив Немирівську ЗОШ І-ІІІ ст. №2 та Немирівське професійно-технічне училище №10. З 29 листопада 1995 року був призваний на військову службу. 

Після проходження служби працював у комунальному господарстві. З 3 березня 1998 року за військовим контрактом переїхав у місто Форос Автономної Республіки Крим. З 11 травня 2010 року працював інспектором прикордонної служби АРК. Після анексії Криму залишився вірним військовій присязі та перевівся на військову прикордонну службу в місті Ямпіль. З 2017-го пройшов курс і став інструктором кінологічного відділення військово-прикордонної служби міста Ямпіль. 

15 лютого 2022 року вийшов на військову пенсію, а вже в перші дні повномасштабного вторгнення російського окупанта на територію України добровільно прибув до військкомату та став на захист Батьківщини. 

Загинув 4 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Українськ Донецької області під час виконання бойового завдання в результаті отриманих поранень під час мінометного обстрілу російського агресора. 

Максим Главіш

Водій 2-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону однієї з військових частин солдат Главіш Максим Михайлович народився 26 серпня 1994 року в місті Ямполі. Навчався у школі Ямпільській №2. Після закінчення 9-ти класів юнак вступив на навчання до політехнічного технікуму. Закінчивши його, 5 років пропрацював на Ямпільському приладобудівному заводі, навчаючись заочно у Вінницькому політехнічному інституті. Потім були різні заробітки. 

28 січня 2023 року Максима Главіша мобілізували до війська. 26 вересня 2023 року, виконуючи завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Озарянівка Бахмутського району Донецької області, внаслідок бойових дій Максим отримав осколкове поранення і помер 9 листопада 2023 року у Київській міській клінічній лікарні №1. За нього боролися лікарі, за одужання молилися рідні. На жаль, невблаганна смерть забрала останні надії на порятунок. 

Олег Шарко

Олег Олексійович Шарко служив навідником 1-го взводу 2-го танкової роти 2-го танкового батальйону військової частини А4594. Навчався у Німеччині на навідника танка. Під час бойових дій виявляв мужність і героїзм, отримав  дві контузії, наслідками яких були постійні проблеми зі здоров’ям, але він все одно продовжував захищати Батьківщину. 

Родом Олег із села Придністрянського.Тут він народився 21 січня 1983 року в простій працьовитій, дружній сім’ї. В Олега було звичайне сільське дитинство. Любив займатися спортом, брав участь у змаганнях, був затятим футболістом. Закінчив 11 класів Придністрянської загальноосвітньої школи. Завдяки наполегливості самостійно освоїв фах будівельника. Користувався повагою у односельчан.У 2004 році Олег Олексійович поєднав свою долю з гарною дівчиною Світланою. Після одруження молодята переїхали до міста Миколаєва. У шлюбі народилася донечка Кіра - єдина радість та гордість батьків. 

Після початку повномасштабного вторгнення, рятуючись від вибухів, повернувся з дружиною Світланою і донькою Кірою до батьківської хати. Звідси по мобілізації пішов захищати свою Батьківщину в квітні 2024 року. Життя військовослужбовця обірвалося 17 січня 2025 року в районі населеного пункту Котлине Донецької області під час виконання службових обов’язків.

Нагадаємо, «Золотий Хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України отримав сапер з села Довжок Ярослав Спринчак. Про це 28 жовтня інформують у Ямпільській громаді.