На Вінниччині батьки-вихователі дитбудинків сімейного типу ділились досвідом патронату
На Вінниччині батьки-вихователі дитбудинків сімейного типу розповіли про власний досвід патронату. Життєвими історіями та досвідом виховання поділились Руслан Ткачук та Арчана Джег-Ткачук.
Про це 14 листопада інформують у пресслужбі Вінницької обласної військової адміністрації.
Пані Арчана народилася і виросла в США. Приїхала в Україну, щоб допомагати дітям, які не мали батьків або пережили певні труднощі. Як згадує Руслан Ткачук, ще у 90-х – на початку 2000-х років, коли ще не було такої форми як ДБСТ, разом з Арчаною волонтерили в інтернатних закладах.
Допомагали дітям одягом, їжею, медикаментами та всім, чим могли. А тому власне і перших дітей на виховання ми взяли із таких закладів. Спочатку до нас прийшло шестеро дітей, а майже через рік ми прийняли в сім’ю ще чотирьох. Всі десятеро були присутні на нашому весіллі, адже ми одружилися аж у 2004 році. Це було найкраще весілля, про яке ми могли тоді тільки мріяти, – розповів Руслан Ткачук.
Згодом подружжя Руслана та Арчани офіційно зареєстрували дитячий будинок сімейного типу.
Ми знали, що хочемо займатися вихованням дітей довготривало. Зараз в нас вдома є восьмеро дітей: шестеро неповнолітніх та двоє повнолітніх, які вже навчаються, – зазначає батько-вихователь.
Загалом разом з біологічними дітьми у сім’ї на вихованні перебувало 30 дітей. Багато з них – вже дорослі, живуть своє самостійне життя. Деякі з вихованців вже створили власні сім’ї з дітьми.
Патронатні вихователі зауважили, що продовжують спілкуватися зі своїми вихованцями й підтримувати сімейні традиції, як-от проведення родинної фотосесії напередодні Різдва та Нового року.
Під час зустрічі Руслан та Арчана також поділилися власним досвідом як зберігати ресурс для допомоги тим, хто цього потребує.
Ми жодного разу не пошкодувати про рішення, яке прийняли – дати дітям родинне тепло, надію та майбутнє. І коли ми бачимо як наші діти досягають успіху, їх маленькі перемоги дають нам сили й натхнення продовжувати цю роботу, – підкреслив Руслан Ткачук.
Крім того, батько-вихователь додав, що патронатна форма виховання є чудовою нагодою спробувати свої сили для людей, які бажають чи думають про всиновлення або ж постійну опіку над дітьми.
На жаль, є багато обставин в житті, які можуть завадити батькам піклуватися про своїх дітей. Зараз патронат – дуже потрібна справа, адже, коли з’являються люди, які можуть потурбуватися про дитину хоча б деякий час, то це допоможе і дитині, а також можливо її батькам, котрі переживають труднощі, – резюмував Руслан Ткачук.
Нагадаємо, на Вінниччині розвіювали стереотипи про послуги патронату – своїм досвідом поділились Сергій та Катерина Сузько. Батьки-вихователі розповіли свою історію і як прийняли таке відповідальне рішення.
