На Гайсинщині відкрили меморіальні дошки на честь полеглих захисників Михайла Гояна та Юрія Коваля

Сьогодні, 3 червня, у селі Гунча Гайсинської громади відбулася подія, сповнена болю та глибокої вдячності. На фасаді місцевого закладу загальної середньої освіти відкрили меморіальні дошки двом відважним воїнам, які віддали життя за територіальну цілісність України — Михайлу Гояну та Юрію Ковалю.

Про це інформує ВІТА ТБ, посилаючись на Гайсинську міську раду.

Громада зібралася біля стін рідної школи захисників, аби віддати останню шану землякам. Тепер їхні обличчя на меморіальних дошках щодня зустрічатимуть учнів та вчителів, нагадуючи про надвисоку ціну нашої свободи, — йдеться у повідомленні.

• Юрій Коваль народився 18 квітня 1997 року. Він служив солдатом, обіймав посаду старшого водія-машиніста автомобільного відділення у штурмовому загоні 6-го окремого штурмового полку (центру) «Рейнджери». 

Життя захисника обірвалося 13 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині — неподалік населених пунктів Писарівка-Іволжанське Юрій отримав травми, несумісні з життям, внаслідок ворожого авіаційного удару. 

Свій вічний спокій Герой знайшов 16 листопада 2024 року на Алеї слави сільського кладовища у Гунчі.

• Михайло Гоян народився 21 листопада 1990 року. Був солдатом, стрільцем у лавах 14-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Червона Калина». 

Михайло мужньо виконував свій військовий обов'язок, залишаючись вірним присязі до останнього подиху. 

Він загинув у запеклих боях на Донеччині, поблизу селища Гродівка Покровського району, 25 листопада 2024 року. 

Поховали захисника 29 листопада 2024 року на Алеї Слави у рідному селі.

Під час церемонії присутні вшанували пам’ять усіх полеглих захисників і захисниць України хвилиною мовчання та поклали квіти до нових пам’ятних знаків.

Нагадаємо, у селі Рудницьке Піщанської громади відкрили меморіальні дошки на честь трьох місцевих жителів, які загинули, захищаючи суверенітет нашої держави. Пам’ятні знаки стануть не лише символом скорботи, а й місцем гордості за подвиг односельців.