Керівник духового оркестру став мінометником: Тульчинська громада попрощалася із Героєм-захисником
Тульчинська громада "живим коридором шани" провела в останню земну дорогу свого Захисника — Анатолія Куйбіду, життя якого обірвалося у боротьбі за свободу та незалежність України.
Про це 22 липня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Тульчинську міську територіальну громаду.
Довгих два роки рідні жили надією та чекали на звістку про воїна, який вважався зниклим безвісти. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше — Анатолій Вікторович загинув 23 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, — йдеться у повідомленні.
Жителі громади навколішки та з Державними Прапорами України зустріли траурний кортеж, віддаючи останню шану воїну, який віддав своє життя за свободу і незалежність держави.
Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники міської ради, військовослужбовці, духовенство та небайдужі жителі громади.
Хто такий Анатолій Куйбіда
Анатолій Куйбіда народився 27 лютого 1976 року у місті Шаргород. Закінчив Шаргородську школу №1, здобув освіту у Тульчинському училищі культури за спеціальністю керівника духового оркестру. Працював музичним керівником, а згодом — у різних сферах, завжди сумлінно виконуючи свою справу. Для рідних він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом, людиною великого серця, щирої віри та відкритої душі.
Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Служив у військовій частині А7335, був радіотелефоністом, а згодом — старшим навідником мінометного розрахунку. Брав участь у важких боях на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Бахмута. За мужність і самовіддану службу був нагороджений медаллю «За хоробрість», мав статус ветерана війни та учасника бойових дій.
Свій останній бій воїн прийняв поблизу села Ласточкине Покровського району Донецької області, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, побратимам і Україні.
Прощання з Героєм
Після церемонії прощання жалобна процесія вирушила до Костелу Матері Божої Святого Розарію, де було відслужено заупокійну Святу Месу. Поховали Захисника на кладовищі села Кинашів.
Земляки висловлюють щирі співчуття батькові Віктору Каземировичу, матері Галині Григорівні, дружині Ріті Василівні, дітям Вероніці, Марії, Кароліні, Христині, Аннушці, Соломії, Терезі, Іллі, Максиму та Роману, братам Віталію, Петру, Андрію, Павлу, сестрі Людмилі, а також усім рідним, близьким і друзям Захисника.
