Як Вінницька міськрада забезпечила перебування родин із Балаклії в Ptakha Camp
Серед лісів Вінниччини вже четвертий рік поспіль працює Ptakha Camp. Це місце на бережені річки Рів стало простором для відпочинку та психологічного відновлення матерів із дітьми, які евакуювалися з прифронтових територій. За цей час табір прийняв понад 3040 людей з Маріуполя, Херсона, Запоріжжя, Харкова, Мелітополя, Бердянська та Балаклії – міста, яке Вінниця активно підтримує з часу деокупації.
Тут мами з дітьми проживають у наметах просто неба, отримують психологічну допомогу, беруть участь у групових заняттях, майстер-класах, арттерапія, спортивних активностях, сплавах на байдарках та екскурсіях. Головна мета – допомогти родинам оговтатися від травматичних подій, повернути відчуття безпеки та відновити життєві ресурси.
Цього літа у селі Северинівка Жмеринського району триває вже 12-та зміна, у якій, як і зазвичай, перебуває близько 80 осіб. Особливою вона стала для жителів Балаклії, котрі відпочивають тут вперше. Між нашими громадами давно склалися теплі партнерські та дружні зв’язки. І цього літа Вінницька міська рада долучилась до забезпечення відпочинку в таборі 43 балаклійців. Після чергових обстрілів, коли вдома залишилося лише тривожне чекання, тут вони змогли видихнути.
Балаклію Вінниця підтримує системно та масштабно з 2022 року. Цього разу зробила ще більше: взяла на себе забезпечення перебування мам із дітками в кемпі. Бо підтримка – це не лише гуманітарна допомога, а й відчуття, що тебе не залишили сам на сам. Наразі це 14 сімей. Саме тут для них організовано простір, де діти щодня повертаються до гри, а мами до себе. Це переросло у великий національний проєкт “Пліч-о-пліч”. Ми плануємо розширювати цю співпрацю, – розповідає заступник вінницького міського голови Владислав Скальський.
Інна Смірнова сьогодні працює адміністратором табору. А ще, донедавна, харків’янка та мама двох діток, сама відновлювалась в селі Северинівка у наметовому містечку на бережині мальовничої річки. Атмосфера табору і його мета настільки відгукнулися Інні, що вона вирішила залишитися поруч із цим проєктом. За фахом вона психологиня, тому в той же рік почала допомагати жінкам і дітям як волонтерка. Разом із командою та колегами-психологами вона підтримує не лише мам, а й дітей, допомагає їм відновлюватися й відчувати силу у спільноті.
Програма табору включає психологічну підтримку, арт і тілесно орієнтовану терапію, групові заняття, спортивні активності, прогулянки, каякові сплави. Це не просто відпочинок, а відновлення життєвих ресурсів у тиші, серед природи, поруч із людьми, які розуміють. Це безмежне щастя бачити, коли люди насолоджуються відпочинком у спокої, – розповідає Інна.
Основна формула участі – «мама і двоє дітей», що дає змогу створити безпечний, збалансований простір для відпочинку та підтримки.
Ми з першого дня зрозуміли, що це справжній відпочинок. Дорога була довгою, 15 годин, приїхали ввечері, втомлені, але нас зустріли, нагодували, розмістили. А вже зранку, коли роздивилися все довкола, зрозуміли, що потрапили в дуже світле місце. Тут усе: спокій, природа, атмосфера, люди, допомагає видихнути, – про досвід перебування в кемпі розповідає одна з учасниць, Юлія Чорнобай із Балаклії.
Особливо важливою для жінки стала зміна у поведінці дітей – спокій і свобода, які дарує табір, позначаються навіть у найменших деталях.
У нас були сильні обстріли в Балаклії перед виїздом, страшні прильоти. А тут рівновага, відновлення. Психологині допомагають заглибитись у себе, згадати, хто ти є, окрім материнства, побуту й постійного виживання. Діти нарешті на свіжому повітрі. У молодшої доньки телефон уже третій день розряджений, і вона про нього не згадує. Найяскравіші враження від байдаркового сплаву. Для мене це було вперше в житті! Я люблю річку, але ніколи не була на байдарці. Це емоції, які залишаться надовго. Тут усе добре: і як спиться, і як годують, і як ставляться. Намет – не палац, але значно більше, це справжній дім, – каже Юлія Чорнобай.
Табір засновано у 2022 році ГО «Подільська агенція регіонального розвитку». З проєкту «Рестарт» він переріс у Ptakha Camp – це простір, у назві якого закладено символ свободи, легкості та повернення до себе.
Назва "Птаха" виникла не просто так. Ми подумали, що алегорія між людьми, які втратили дім, і птахами, які втратили гніздо, — дуже точна. Тут вони ніби знову відчувають крила. У нас навіть слоган такий: птаха – місце, де відчуваєш крила, – зазначає співорганізатор табору для матерів із дітьми, які евакуювалися з прифронтових територій, Олег Левченко.
Інфраструктура кемпу незабаром поєднає наметове містечко з екобудиночками – глиняно-солом’яними оселями по 45 м². Наразі триває їх спорудження. У 2025 році планують звести 10 таких будинків, аби розширити сезон і підвищити комфорт. Будівництво реалізується спільно з волонтерами з-за кордону.
Паралельно із життям у таборі тривають культурні та екологічні ініціативи. Неподалік кемпу стартував скульптурний пленер, у якому беруть участь четверо митців із Вінниччини та Львівщини. Просто неба, серед лісу, вони створюють фігури птахів із пісочного каменю – образи сили, свободи та відродження. Ці скульптури згодом стануть частиною нового культурно-екологічного простору – орнітологічної обсерваторії, яку облаштовують на території кемпу за підтримки міжнародних партнерів.
Скульптури, створені митцями, стануть не просто прикрасами: вони – символи історій, які народжуються тут. Як розповідають організатори, кожна птаха — це метафора людської долі, відновлення після втрати, початку нового етапу. Пташки з каменю залишаться в обсерваторії як «культурні сліди», що продовжуватимуть говорити про досвід тих, хто пройшов крізь війну.
Сьогодні ми працюємо над створенням композицій для табору реабілітації жінок і дітей, які постраждали від війни. Тематика пов’язана з образом птаха – символом незалежності, надії, миру. Це може бути алегорія, яка нагадує всесвітньо відомі зображення голуба миру. Ми створюємо не буквальні фігури птахів, а метафоричні композиції, у яких камінь підказує свою форму. Це складний матеріал, з яким потрібно працювати уважно, підкреслюючи його природність. Будуть і лебеді, і сови, але це поки що інтрига. Усе ще в процесі, – розповідає митець та координатор пленеру Юрій Кафарський.
Митець наразі працює над скульптурою заввишки близько двох метрів. Каже, що це чернетка, і говорити який саме птах буде зарано, адже мистецтво треба бачити вже в завершеному вигляді.
Це буде збірний образ птаха. Але суть у тому, що ці скульптури залишаться тут, на території кемпу, як частина простору, який відновлює людей і стає новим культурним осередком. Іноді на скульптуру йде тиждень, іноді місяць. Важливо не просто висікти камінь, а вкласти в нього історію, – додає він.
Обсерваторія, або «птахохата», будується з екологічних матеріалів – дерева, глини та соломи – у співпраці з французькою архітектурною командою BUDMO в межах ініціативи Common Ground. Вже зараз об'єкт оснащують оптичним обладнанням для спостережень за понад 60 видами птахів, які мешкають у заплаві річки Рів. У партнерстві з Вінницьким педагогічним університетом готується створення локального орнітологічного заказника.
Окрім насиченої програми в таборі, для родин організовуються також екскурсії до міста Вінниця, щоб подарувати їм нові враження й відчуття мирного життя. Фахівці Офісу туризму організували екскурсійну програму, для того, щоб познайомити з нашим містом.
Нагадаємо, 35 дітей загиблих Захисників і Захисниць повернулися з відпочинку в Республіці Хорватія. Вінничани провели час у містах Осієк та Нові-Вінодолскі. Партнери підготували для маленьких туристів цікаву та насичену програму.
