Вирвались з окупації, аби похоронити сина: прах героя везли до Вінниці через три країни
Віктор та Ірина Кардаш подолали небезпечний шлях через Росію та Білорусь, аби віддати останню шану своєму синові Даниїлу — родина з лівобережної Херсонщини обрала саме Вінницю місцем вічного спочинку для захисника, який боронив Україну з перших днів великої війни.
Про це повідомляє ВІТА ТБ.
Ми дивились у вікно — люди ставали на коліна, машини зупинялись. Ми так вдячні місту та людям за цей прийом, — ділиться мама Даниїла, пані Ірина.
Даниїл Кардаш був ветераном АТО, тому з початком повномасштабного вторгнення не залишився осторонь. У рідній Новопетрівці, що на лівобережжі Херсонщини, він організував місцевий спротив: разом з однодумцями готував «коктейлі Молотова» та демонтував дорожні вказівники, аби дезорієнтувати ворога.
Шлях на фронт та тиск на родину в окупації
Згодом чоловікові вдалося вирватися з оточення. Разом із побратимами-атошниками він вивіз родину за кордон, а сам одразу з'явився до військкомату в Запоріжжі, звідки наступного дня був направлений на захист Чернігівщини.
Поки Даниїл воював у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго, його батьки залишалися в окупованому селі. Місцеві колаборанти видали родину окупантам, повідомивши, що їхній син — військовий. Через це Віктор та Ірина опинилися під постійним тиском: у них відібрали автомобіль, влаштовували постійні допити. Під час одного з візитів озброєних представників ФСБ окупанти виявили та розірвали українські паспорти, які подружжя переховувало роками.
Фатальна хвороба на позиціях
Життя захисника обірвалося не в бою, а через важку хворобу. Під час виконання чергового завдання під проливним дощем Даниїл сильно застудився, що переросло у гнійну пневмонію. Певний час він намагався триматися, але згодом на позиціях втратив свідомість. Бійця встигли госпіталізувати до Харкова, проте врятувати його не вдалося — 7 червня мамі повідомили про смерть сина.
Батьки прийняли важке рішення — виїжджати з окупації, аби самим поховати сина на вільній землі. Шлях через територію країни-агресора та Білорусь був виснажливим. Аби пройти численні перевірки, Віктор та Ірина зазубрювали легенди, готуючись до перехресних допитів. Вони навіть надали дозвіл на кремацію сина, оскільки не були впевнені, що взагалі зможуть вибратися.
У Вінниці родині надали всебічну підтримку: допомогла міська рада, територіальний центр комплектування та ветеранський простір «Побратим». 18 липня місто прощалося з Героєм.
Надія на повернення
Перед виїздом з окупації батьки встигли заховати найцінніше — військову форму Даниїла, його жетон та прапори. Вони закопали їх у надійному місці, вірячи, що після звільнення рідної Херсонщини зможуть повернутися туди й показати ці реліквії онучці Ангеліні, яка залишилася сиротою.
Наразі нагороди Героя прикрашають його могилу у Вінниці. Саме цей обласний центр став для родини новим прихистком.
