Вінниця прощається з морпіхом із Херсона, який загинув під ворожими авіабомбами

Сьогодні 09:20

Сьогодні Вінниця у глибокій скорботі прощається з відважним сином України — Євгенієм Солодким, який до останнього свого подиху був вірним військовій присязі. Життя мужнього матроса обірвалося 23 липня внаслідок масованого ворожого удару керованими авіабомбами.

Про це 3 серпня інформує ВІТА ТБ з посиланням на Вінницьку міську раду.

Турбота Євгенія не знала меж, він хотів уберегти нас від усього, тож ми до останнього не здогадувалися, якими буремними були його будні, — розповідає мати полеглого воїна Лариса.

Євгеній Солодкий народився і виріс у Херсоні, з яким пов'язав і все своє доросле життя. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він разом із групою таких же відчайдухів відстежував та передавав дані про пересування російських військ. Завдяки цьому під час окупації було знищено чимало ворожих цілей та збережено життя багатьох людей. Після деокупації міста Євгеній як волонтер із друзями готував обіди для українських воїнів.

У лютому 2026 року чоловік і сам долучився до лав Збройних Сил України. За власним бажанням він залишився захищати рідний Херсон. Бойові завдання виконував у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти. Йому навічно залишилося 40 років.

Життєвий шлях Захисника

Солодкий Євгеній Юрійович народився 25 вересня 1985 року у Херсоні. Після закінчення місцевої школи він здобув диплом Херсонського національного технічного університету за кваліфікацією фінансиста. Кар'єрний шлях Євгенія був пов'язаний спочатку з банківською справою, а пізніше — зі сферою торгівлі.

У родині він завжди був надійною опорою, з глибокою любов'ю та турботою піклувався про матір і сестру. Війна змусила його найближчих людей залишити рідну домівку й шукати безпеки — наразі вони проживають у Вінниці.

Він любив людей, любив життя, на нього завжди можна було покластися. Це добре пам'ятають ті, хто разом із ним підкорював вершини, адже альпінізм був найбільшою пристрастю сина. Євгеній піднімався на Уральські та Кримські гори, та понад усе любив рідні Карпати. Мав мрію — колись дістатися Гімалаїв та зійти на один із піків поблизу Евересту. Проте найголовнішою його вершиною після перемоги мали стати мирний Херсон і створення власної щасливої сім'ї, — додала Лариса.