Вінницька громада сьогодні прощається із двома воїнами 59-ї бригади імені Якова Гандзюка

Сьогодні, 2 березня, Вінниця проводжає останнім земним шляхом Сергія Курманчука та Руслана Ярового. Обоє були представниками молодшого командного складу 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Полягли у боях із ворогом на Покровському напрямку. Місцем вічного спочинку для воїнів стане Алея Слави Сабарівського кладовища.

Своїми вчинками намагався зробити цей світ кращим – Сергій Курманчук

Сергій Курманчук став на захист Батьківщини добровольцем у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Ніс службу віддано та відважно. За три роки від посади майстра номера обслуги гармати був підвищений до звання сержанта з матеріального забезпечення, заступника командира батареї самохідного артилерійського дивізіону 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. За успішне виконання бойових завдань та героїчні вчинки був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ України «Золотий хрест», а також Хрестом «Честь і слава». Свій останній бій воїн прийняв 25 лютого на покровському напрямку. Йому було 34 роки.

Батько двох дітей Сергій Курманчук із початком повномасштабного вторгнення подбав про безпеку сім’ї та вже 25 лютого долучився до війська. Відсутність досвіду його не зупиняла, адже йшлося про порятунок країни, говорить дружина Небесного Воїна Олена.

Той день 24 лютого, коли ми від’їжджали до Польщі, залишиться у нашій пам’яті назавжди. Це були сльози та важке прощання. Ніколи не забуду очі Сергія – в них були впертість та рішучість. Казав, що зробить все, щоб захистити рідну землю, донечок, мене та батьків, – каже жінка. – І свого слова дотримав. Побратими Сергія розповідають, що він був справжнім лідером, якому могли довіритися у найскладніших ситуаціях. Знали, що буде першим, хто ризикуватиме заради них своїм життям.

Народився Сергій Курманчук у селі Завадівка Київської області 12 травня 1990 року. По закінченню місцевої школи здобув професійну освіту у Білоцерківському технічному училищі №13, де його пам’ятають як взірцевого студента. У 2013 році створив сім’ю у Вінниці. Певний час працював у КП «Вінницяміськтеплоенерго» та концерні «Поділля». А останньою у цивільному житті стала робота водієм у службі пасажирських перевезень «Еко таксі».

Сергій був сильною людиною із сильним духом. Люблячим чоловіком та найкращим батьком. Своїми вчинками намагався зробити цей світ кращим. Був відповідальним та мужнім, – розповідає дружина полеглого Героя Олена.

• Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Жив заради інших – Руслан Яровий

Руслан Яровий долучився до Збройних сил України взимку 2023 року. Боронив Батьківщину у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка у званні головного сержанта 2-го мотопіхотного взводу. Під час виконання бойових завдань отримав дві контузії та був двічі поранений та попри все продовжував самовіддано виконувати свій військовий обов’язок. Загинув воїн торік 21 січня за тиждень до свого дня народження неподалік села Первомайське Покровського району Донецької області. Йому навічно залишилося 45 років.

Народився Руслан Олександрович 21 січня 1978 року у Вінниці. Після навчання у 23-ій загальноосвітній середній школі закінчив із відзнакою Вище художнє професійно-технічне училище №5 за спеціальністю «Муляр-електрозварювальник». Все життя працював за фахом, допомагав створювати затишок в оселях близьким та знайомим.

Руслан ніколи не думав за себе – практично жив для інших. Дбав про батьків, опікувався справами друзів. Мав золоті руки, був дуже вправним та завзятим, – розповідає брат полеглого воїна Віктор Олександрович. – А для себе мріяв знайти другу половинку, створити гарну сім’ю, мати дітей, які б зростали у вільній та незалежній Україні.

• Церемонія прощання з Русланом Яровим відбудеться сьогодні о 13:00 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. А о 14:00 вклонитися Герою вінничани зможуть також біля його будинку за адресою: вул. І. Дзюби, 4.
• Поховають воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища. Початок о 15:00.

Нагадаємо, вінничанин Роман Фальдштинський став на захист України торік. Воював у лавах 3-ї окремої штурмової бригади. Був солдатом, помічником гранатометника. Разом із побратимами боронив Батьківщину на східному напрямку.