Вінницька “Афіна” зізнається, що у тилу вже трохи не своя

Вінничанка Анна Сорочинська з позивним «Афіна» попри свої 23 роки вже була добровольцем ООС, служила стрільцем 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії «Аратта». Мобілізувалася одразу після повномасштабного вторгнення.

Історію дівчини оприлюднили журналісти “Радіо Свобода”.

Коли розпочалася Революція гідності, Анна Сорочинська була школяркою. Вчилася у Вінниці, ходила на місцевий Майдан. Після того багато її старших друзів пішли на війну і дівчина замислилася, що війна швидко не закінчиться і вона сама рано чи пізно зробить так само.

Коли їй було 15, Анна поїхала по обміну у США, вивчила англійську, потім у Вінниці закінчила школу із золотою медаллю, вступила на бюджет у Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Однак навчання не тривало довго – через пів року забрала документи й пішла на війну.

Місце для служби обирала через знайомих та друзів. Стала стрільцем, хоча їй пропонували посаду медика. Відмовилася, бо вирішила, що це «не її».

Були підрозділи, які не були готові взяти дівчину, а тим більше вісімнадцятирічну. В одному підрозділі були люди, які могли за мене поручитися, туди мене і взяли. Перша ротація була на маріупольському напрямку біля селища Водяне, – розповідає Анна.

Переклади про війну

До повномасштабного вторгнення Анна працювала менеджером, викладачем англійської у приватній школі. Була перекладачкою з англійської у видавництві «Пропала грамота». Найбільше спеціалізувалася на військовій та історичній тематиках. Перекладала про рейнджерів, іноземні легіони.

Я з дитинства люблю історію, після школи відкрила для себе цікаві джерела, документальні фільми. Тому, коли з'явилася можливість долучитися до того, щоб такі книги перекладати, аби хтось так само як я, прочитав і зацікавився і це українською мовою – я схопилася за таку можливість.

У тилу – трохи «не своя»

Після повномасштабного вторгнення Анна Сорочинська, як і її чоловік, який також мав бойовий досвід, мобілізувалася.

Відтоді вона завжди займає бойові посади – була помічником гранатометника, потім гранатометником. Зараз займається інформацією, яку передають щодо ворога, багато працює з картами.

Від 24 лютого Анна майже не бувала вдома. Минулого року приїздила в Київ і до батьків у Вінницю на кілька днів, цього року у травні мала офіційну шестиденну відпустку.

У тилу, каже, дратується, бо відчуває себе трохи «не своєю».

Водночас дівчина з розумінням ставиться до чоловіків, які поки що не мобілізовані, але усвідомлюють, що їм може прийти повістка, і від неї не тікають.

Нагадаємо, українські військовослужбовці можуть звернутись із заявою про звільнення зі служби з вагомих особистих причин, наприклад, потреба у догляді за хворими родичами тощо. Якщо військовослужбовець бажає звільнитися для догляду за своїм батьком, його звернення потрібно письмово зафіксувати