Від маніфестації 1917 року до Прапору, що зник на 70 років: як Незалежність поверталась у Вінницю
Вінниччина разом з усією країною відсвяткувала 35-ту річницю відновлення державної незалежності України. З цієї нагоди у місті відбулася низка патріотичних, благодійних та культурних заходів, які об'єднали вінничан у прагненні підтримати військо та згадати історичну спадщину краю.
Про це у спеціальному ефірі до Дня незалежності інформує ВІТА ТБ.
Урочистості до Дня державного прапора, який традиційно відзначають 23 серпня, стартували у Вінниці із вшанування пам'яті захисників і захисниць та урочистого підняття синьо-жовтого стяга на Замковій горі. Одразу після цього біля арки у Центральному міському парку розпочався традиційний велопарад у вишиванках, що зібрав понад 60 учасників. Організаторами заходу виступили Департамент транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради спільно з громадською організацією «Велолюди».
Цього року заїзд мав важливу благодійну мету — збір коштів для першої роти 120-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. Серед учасників була й родина Катерини та Юрія Кушнірів із п'ятирічною донькою Софією. Батьки розповіли, що раніше вже брали участь у подібних заїздах, але через початок повномасштабного вторгнення робили паузу, а тепер вирішили повернутися до велотусовки, адже маленька Софійка вже може їхати самостійно.
Кулінарна спадщина: борщ із вишнею та подільські смаколики
Яскравим акцентом святкувань став фестиваль «Скарби Поділля», який завершив масштабний мистецький марафон «З Україною в серці». На захід завітали представники 16 громад Вінницької області, кожна з яких презентувала унікальні мистецькі та гастрономічні традиції регіону.
Гостей фестивалю пригощали автентичними місцевими стравами, серед яких особливу увагу привернув традиційний борщ із вишнею. Як пояснили майстри, за старих часів, коли ще не було томатів, страву закислювали саме вишнею, яблуками чи сливами. Оскільки вишня є символом Вінниці, цей борщ став справжньою гастрономічною родзинкою. Також відвідувачі могли скуштувати козацькі голубці з пшоном, яке у давнину широко використовувалося замість рису.
У Турбівській громаді показали власні кулінарні секрети: господині привезли домашню здобу, штруделі з вишнею, яблуками та маком, а також м'ясні рулети й сало, копчені виключно на дровах із десертних дерев. Окрім частувань, на фестивалі демонстрували вироби пекарства, бджільництва та рогозоплетіння, а також збирали кошти на потреби військових бригад і передавали техніку оборонцям безпосередньо на найгарячіші ділянки фронту.
Як синьо-жовтий стяг підкорював Вінницю
Історик та керівник Музею Вінниці Олександр Федоришин поділився маловідомими фактами про те, коли у місті вперше замайорів національний прапор.
Згідно з візуальними джерелами та фотографіями, велелюдна українська маніфестація під синьо-жовтими стягами пройшла вулицями міста ще у травні 1917 року. На чолі колони вінничани несли великий портрет Тараса Шевченка. В часи Української Народної Республіки національні кольори прикрашали місто та навіть військову техніку — зокрема, панцерник «Отаман Петлюра» вінницького автопанцерного бронедивізіону мав синьо-жовтий рондель.
Після захоплення Вінниці більшовиками влітку 1920 року прапор зник з публічного простору на довгих 70 років. За його підняття в радянські часи активістам загрожували штрафи та адміністративні арешти на 15 діб. Проте вже 21 жовтня 1990 року синьо-жовтий стяг офіційно повернувся на тодішню площу Леніна, нині Майдан Незалежності. Цей історичний прапор, власноруч вишитий вінницькими активістами, зберігся і сьогодні охороняється як визначна міська реліквія в обласному краєзнавчому музеї, періодично виставляючись у Вежі Артинова в захисній колбі зі спеціальною підсвіткою.
Цікаву традицію має і сама Вежа Артинова: з кінця нульових років на ній зазвичай височіє прапор Вінниці. Проте вже шостий рік поспіль до Дня державного прапора та Дня незалежності на Вежі підіймають синьо-жовтий стяг. Олександр Федоришин зазначив, що заміна прапора на Вежі — це справжня «спецоперація» за участю промислових альпіністів, оскільки конструкція щогли первинно не передбачала такої частої ротації. Державний прапор майорить на Вежі аж до Дня міста, після чого туди повертають офіційний прапор Вінниці з гербовим хрестом та двома якореподібними гачками.
Ціна незалежності: герої минулого та сьогодення
Окремою важливою сторінкою сучасної історії Вінниці є найбільший в області флагшток на Замковій горі, відкритий до 30-річчя незалежності у 2021 році. Тоді у святковій церемонії в одностроях армії Української Народної Республіки брав участь реконструктор та студент історичного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського В'ячеслав Зелевський.
На жаль, 30 травня 2024 року Славко героїчно загинув у бою в складі бригади «Азов» у Серебрянському лісі. Ця трагічна втрата є нагадуванням про те, яку високу ціну платить Україна за свою свободу.
Про атмосферу історичного дня 24 серпня 1991 року розповів народний депутат першого скликання, відомий вінничанин Арсен Зінченко. Він згадав неймовірну напругу під куполом Верховної Ради та слова свого колеги з Томашполя Миколи Мельника: «Зараз будемо голосувати за незалежність». Попри комуністичну більшість у парламенті, патріотичній фракції «Народна рада» вдалося переконати колег. Того дня вулиці Києва та Майдан Незалежності були вщент заповнені людьми, які прагнули демократичної України.
Арсен Зінченко, який минулого року завершив упорядкування втраченого докторату видатного історика Валентина Отамановського про міста Правобережної України, наголошує на важливості вдячності поколінню засновників сучасної держави. Ці люди довели, що незалежність не була подарунком — зокрема, В'ячеслав Чорновіл під час святкової вечері після голосування пророче зауважив, що росіяни просто так цього не подарують. Згодом, 1 грудня 1991 року, референдум, на якому 90% українців обрали незалежність, остаточно легітимізував державу в очах світової спільноти.
Сьогодні вінничани продовжують тримати стрій, берегти свої традиції, мову, історію та допомагати фронту заради спільної перемоги.
