Вінниця проводжає у вічність полеглого азовця Юрія Поліщука

12:11 19.11.2024

Юрій «Жужик» Поліщук добровольцем став на захист Батьківщини цьогоріч. На посаді гранатометника воював у лавах 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на східному напрямку. Загинув воїн 26 жовтня поблизу села Леонідівка Бахмутського району Донецької області. Йому було 25 років.

За словами командира роти, Юрій проявив себе як сміливий, вправний та самовідданий військовослужбовець. У тому трагічному бою він пліч-о-пліч із побратимами стримував навалу ворожої бронетехніки. Втім, на жаль, сили були нерівними…

Удома на Юрія чекали батьки, сестра, двійко племінників та кохана дівчина, з якою мріяв побратися після війни.

Про те, що Юрій подав документи на службу за контрактом ми дізналися постфактум. Лише після того, як здав усі нормативи та був зарахований, повідомив, що йде в “Азов” і це не обговорюється, – розповідає мати полеглого воїна Інна. – Надзвичайно радів, коли отримав заповітні шеврони, парадний – відразу передав мені. Сказав, бережи допоки не повернусь із Перемогою…

Народився Юрій Поліщук 21 серпня 1999 року у Вінниці. Навчався у 29-й загальноосвітній середній школі, де брав активну участь у спортивному та культурному житті. Йому легко давалася й наука, зокрема мав непересічні математичні здібності та свого часу виборов першість на міській олімпіаді. Після випуску здобув освіту у Вінницькому національному аграрному університеті за спеціальністю «Інженер електроенергетики, електротехніки та електромеханіки». Та разом із батьком працював на одному з приватних підприємств міста.

Юрій мріяв побудувати будиночок, щоб на його галявині могли вільно бавитись дітки, а також його улюбленець – котик “Жужик”, за яким дуже сумував на війні та навіть узяв собі відповідний позивний, – каже мати. – Втім, реалізацію всіх своїх задумів син залишив до після Перемоги, бо першочерговим своїм обов’язком вважав – захист України.