Прикрив відхід підрозділу ціною життя: у Вінниці поховають командира взводу Андрія Жуковського

У Вінниці прощаються із захисником Андрієм Жуковським, позивний «Монах». 51-річний командир зенітно-кулеметного взводу загинув 19 липня поблизу Лимана на Донеччині. Він прикривав відхід свого підрозділу.

Про це 23 жовтня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Вінницьку міську раду.

На початку повномасштабного російського вторгнення він добровольцем став на захист України. У лавах 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта та обійняв посаду командира зенітно-кулеметного взводу. За його плечима – оборона Києва та найгарячіші точки Донеччини, — йдеться у повідомленні.

За мужність і відданість службі офіцер отримав низку високих відзнак, серед яких:

• «Золотий хрест»;
• «Хрест пошани»;
• нагрудний знак «За сумлінну службу»;
• медалі «За поранення» та «Незламним героям російсько-української війни».

Рідні згадують, що Андрій не мав наміру поступатися ворогові жодним клаптем української землі.

Він бився наче лев і не збирався віддавати ворогу ні крихти нашої землі. Прагнув захистити людей від жахіть війни та повторення Бучі, — діляться спогадами рідні полеглого воїна.

Останній бій воїн прийняв поблизу міста Лиман Краматорського району. Прикриваючи відхід підрозділу, він вистріляв увесь боєкомплект і ціною власного життя врятував побратимів. З тієї позиції не повернувся лише він.

Від СТО до командира взводу

Андрій Жуковський народився 27 січня 1975 року в родині кадрового військового. Згодом батька перевели служити до Вінниці, тож дитинство та юність Андрія минули тут. Він закінчив загальноосвітню школу №33 і вступив до навчального закладу, мріючи стати рятувальником, однак через життєві обставини навчання довелося покинути.

Багато років чоловік працював за кордоном. Повернувшись в Україну, став співзасновником станції технічного обслуговування й працював там аж до повномасштабного вторгнення. Андрій виховував двох доньок.

Ми завжди відчували його міцне плече, він підтримував і надихав нас, вмів підбадьорити у важку хвилину. Мав веселу вдачу, любив жартувати. Його хист рятівника найяскравіше проявився під час війни. Батько знайшов у службі своє справжнє покликання. Він повсякчас опікувався побратимами. Його поважали і як командира, і як людину з великим серцем. Тато дуже хотів продовжувати службу й після завершення війни, — розповіла донька полеглого воїна Юлія.

• Церемонія прощання розпочнеться о 12:00 у VIP-залі міської ритуальної служби на вулиці Генерала Арабея, 1.
• Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Земляки висловлюють співчуття рідним і близьким Андрія Жуковського.