Поет, журналіст, марафонець, санітар.... Імена десятьох випускників Технічного ліцею викарбували на стелі

Біля Вінницького технічного ліцею встановили стелу пам'яті з іменами десятьох випускників, які загинули, захищаючи Україну. Серед них — дев'ять чоловіків і одна жінка.

Про це 9 жовтня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Вінницьку міську раду.

Сьогодні ми згадуємо десятьох наших випускників. У кожного була своя історія, свій шлях, свої досягнення. Вони навчалися тут у різні роки, мріяли, дружили, будували плани. Та настав день, коли вони зробили вибір заради України і віддали найцінніше - своє життя. Саме тому для нас важливо берегти їхні імена, розповідати про цих людей. Щоб діти розуміли, ким вони були, як жили, який вибір зробили. Ми хочемо, щоб ця стела стала місцем, біля якого можна зупинитися, згадати й дізнатися більше про наших випускників, — говорить директорка Технічного ліцею Ольга Козяр.

Вони писали вірші та прозу, мріяли про власну книгарню-кав'ярню, підкорювали гірські вершини, бігали марафони, мандрували, грали на гітарі й писали музику. Хтось захоплювався футболом і збирав шарфи улюблених команд з усього світу. У кожного були улюблені справи, професія та плани на майбутнє, але всі вони стали на захист України.

Історії випускників

• Сергій Вишневський писав вірші та прозу, працював в ІТ. З початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов на фронт і загинув під Сєвєродонецьком у 24 роки.
• Микола Рачок був журналістом, любив книжки, автомобілі й подорожі та мріяв відкрити книгарню-кав'ярню. Після його загибелі рідні здійснили цю мрію — у Вінниці з'явилася книгарня «Герої».
• Олександр Фігурний бігав марафони, підкорював гори, брав участь у велоперегонах і сплавах. Працював в ІТ, а з початком великої війни пішов добровольцем. На фронті керував дронами, загинув на Запорізькому напрямку.
• Сергій Монтрезор закінчив ліцей із відзнакою та став інженером. Ще у 2015 році він брав участь в антитерористичній операції, а після 24 лютого 2022 року знову став на захист країни. Загинув у бою на Запоріжжі.
• Андрій Загнибедюк за освітою був інженером-машинобудівником, працював на підприємствах, займався маркетингом і торгівлею. У липні 2024 року став стрільцем-санітаром, а вже у вересні загинув на Донеччині.
• Роман Чарний грав на гітарі, ще студентом створив із друзями гурт і писав для нього музику. У 2014 році пішов добровольцем, захищав Маріуполь, згодом воював на Київщині, Донеччині та Луганщині. Його життя обірвалося у 35 років.
• Єгор Басюк із відзнакою закінчив університет на Кіпрі, але повернувся в Україну, щоб її захищати. Самостійно вивчав топографію, опановував дрони, купував спорядження за власні кошти. Служив у спецпідрозділі СБУ і помер після важкого поранення на бойовому завданні. Йому було 22.
• Сергій Тарасюк працював на спортивному телебаченні, мав чудове почуття гумору й обожнював футбол. Збирав футбольні шарфи, які друзі привозили йому з різних країн. У війську служив у підрозділі ударних безпілотників, загинув на Запорізькому напрямку.
• Тарас Галкін рятував поранених військових: за кермом реанімобіля вивозив бійців з-під обстрілів і врятував десятки життів. Його не стало навесні 2025 року.
• Людмила Плюта присвятила себе військовій службі ще у 2016 році, брала участь в Операції об'єднаних сил. На початку 2026 року вона стала мамою довгоочікуваної донечки, але через два місяці її життя обірвала важка хвороба.

«Це ціна нашої свободи»

Стелу відкрили 9 жовтня — у другі роковини смерті Романа Чарного. За словами Ольги Козяр, ця подія стала важливою для всієї ліцейної спільноти.

Особливо щемливою вона була для рідних загиблих. Серед них — військовий Юрій Басюк, батько Єгора. Він згадує, що син дуже відповідально готувався до служби. Батько зберігає шкільний твір Єгора «На що я точно скажу ні», написаний у грудні 2020 року. Тепер цей текст представлений і в музеї пам'яті спецпідрозділу «Альфа».

Дуже важливо, щоб діти знали своїх Героїв поіменно. Знали не лише їхні імена, а й історії життя, розповідали про них, передавали цю пам'ять іншим. Діти мають знати, хто з Героїв навчався тут і віддав своє життя за Україну. Адже це ціна нашої свободи, нашого існування як українців, як нації, — говорить Юрій Басюк.

Відтепер стела щодня нагадуватиме учням і вчителям про десятьох випускників, які колись ходили коридорами ліцею, — людей, які любили музику, книжки, спорт, свою роботу й рідних.

Збереження пам’яті про полеглих воїнів залишається важливим напрямом меморіальної роботи в місті. У громаді регулярно проводять пам'ятні заходи, зокрема долучаються до вшанування оборонців у День пам'яті Захисників України.

Окрім встановлення меморіальних знаків у навчальних закладах, у місті систематично підтримують родини полеглих героїв. Зокрема, матерям і дружинам захисників вручають почесні міські відзнаки, що відзначають їхню стійкість та внесок у збереження пам'яті. Нещодавно Вінницьку міську раду відзначили за активний розвиток програм соціальної підтримки сімей загиблих військовослужбовців.