Переселенка з Херсона: "Все життя будемо вдячні Вінниці за тепло і прихисток"
Аліна разом з двома дітками зараз проживає в орендованій квартирі у Вінниці. До нашого міста її сім’я переїхала з Херсонщини ще навесні.
І хоч вже минуло чимало часу, жінка й досі не може без сліз розповідати про те, які випробування випали на долю мешканців Херсона та області.
Для усіх нас, після пережитого – Вінниця стала прихистком, - каже пані Аліна.
Діти Аліни швидко звикли до життя у Вінниці. Іноді вони відвідують різноманітні заходи, які для переселенців організовують у місті. Час від часу користуються послугами Гуманітарного центру речей, адже ніхто не розраховував, що надовго затримається за межами рідного дому. Зараз Аліна найдужче сумує за своїми батьками, адже вони залишились під Херсоном.
Як тільки рідні повідомлять, що на Херсонщині знову майорять синьо-жовті кольори — ми повернемось до свого дому, до рідних та близьких. Але ми не забудемо й все життя будемо вдячні Вінниці та вінничанам за тепло і прихисток, який отримали тут, — зазначила вона.
Аліна зізнається, що спочатку не була впевнена у переїзді до іншого міста, тим паче батьки й сестра відмовилися залишати рідну домівку. Проте, постійний страх за доньку й сина, переміг – родина зібрала речі та вирушила в дорогу.
Зараз я почуваюсь у безпеці, адже міська влада створює все можливе, аби ми почували себе як удома. Але дуже хвилююся, коли спілкуюсь з рідними, які залишились у Херсоні, вони розповідають про жахливі речі. Батьків змушують викидати й видаляти все, що нагадує українську символіку. Постійні вибухи, перехід на рублі й багато різного, що вводить в жах. Але ми не втрачаємо надію, й чекаємо часу, коли наші військові відженуть та переможуть рашистів і нам повідомлять, що можна повертатись до свого дому, до рідних та близьких, — каже жінка.
Нагадаємо, Юлія з 11-річною донькою переїхала у Вінницю зі Слов'янська після того, як рашисти почали бомбити місто. Жінка каже, скільки житиме — пам’ятатиме, як Вінниця стала для них домівкою.
