«Не святі горшки ліплять, а дуже вперті»: як незрячий ветеран з Миколаєва став гончарем
Ветеран із Миколаєва, який на фронті втратив обидві ноги та зір, під час реабілітації у Вінниці опанував гончарство. Тепер він разом із дружиною має власний керамічний мікробізнес і створює адаптивний посуд для поранених побратимів.
Про це 13 жовтня в програмі «Люди добрих справ» на телеканалі ВІТА ТБ розповів 29-річний ветеран Сергій Райлян із позивним «Ворон».
Коли мене запросили, спочатку хотів відморозитись і нікуди не їхати, але дружина переконала. Однією з моїх цілей було адаптуватися так, щоб люди без ніг могли гончарити. Зараз керування в мене відбувається рукою. Це не так зручно, як ногою, але реально, як доказує практика, — поділився Сергій Райлян.
Вироби ветерана виставляють у вінницькому артпросторі «Етночари», а купують їх по всій Україні.
Військовий шлях Сергія почався в січні 2015 року, коли йому щойно виповнилося 18. Він хотів потрапити до десантно-штурмових військ, але через те, що не проходив строкової служби, отримав відмову. Згодом став артилеристом 43-ї бригади. Повномасштабну війну зустрів на околицях міста Щастя на Луганщині.
Наприкінці 2022 року на Донеччині Сергій їхав провожатим на позицію. Через розмиті дощами дороги автомобіль винесло на узбіччя, де він наїхав на протитанкову міну. Від вибуху боєць дістав розтрощення таза, перелом хребта, важку черепно-мозкову травму з переломами кісток обличчя, втратив обидві ноги та повністю втратив зір. Далі були десятки складних операцій у Дніпрі, Києві та Одесі.
Поруч — дружина
Увесь шлях лікування та реанімацій поруч із Сергієм була його дружина Валерія. Вона контролювала догляд, стежила за спеціальним високобілковим харчуванням і підтримувала чоловіка морально.
Я його дуже люблю і дуже любила завжди. Коли він отримав поранення, знала, що моїй коханій людині зараз дуже-дуже погано і боляче, і що саме від моїх дій залежить наше майбутнє життя. Зв'язок після його поранення не зник — він трансформувався у щось набагато більше, — розповіла Валерія.
На черговий етап реабілітації подружжя приїхало до Вінниці. Тут Сергія запросили до соціального проєкту для незрячих ветеранів «Гончарство в темряві».
Гончарне коло, яким керують рукою
Головним завданням стало пристосувати гончарне коло для людини без обох ніг, адже зазвичай швидкість обертання регулюють ножною педаллю. Рішення знайшла власниця вінницького етнопростору, майстриня Вікторія Ніколаєва: вона перенесла педаль на стіл, під руку ветерана.
У мене був острах, бо я знала, що робити з незрячими, але не знала, як рухатися з пораненнями Сергія та ампутацією ніг. Але його самовпевненість і бажання штовхнули мене на те, що треба пробувати й експериментувати. Вірю в кожного свого учня: не святі горшки ліплять, а дуже вперті. Шукаю шляхи й намагаюся пояснити їх доступно, а Сергій вчить мене не здаватися ні в якому разі, — зазначила Вікторія Ніколаєва.
Захоплення глиною швидко переросло у власний керамічний мікробізнес. Близько 70–80% робочого часу Сергій виконує замовлення, а решту залишає для творчих експериментів — ваз, салатниць і чашок.
Обов'язки подружжя розподілило чітко. Сергій замішує глину, формує основу на гончарному колі та зачищає висохлі вироби. Валерія декорує їх, випалює в печі, глазурує, фотографує й веде соцмережі.
Після того як виріб висох, я маю взяти його в руки і понести до майстерні для випалу. Далі фарбую у всілякі гарні кольори, бо з простого глиняного посуду їсти нецікаво. У нас є Telegram-канал, і там я раз або двічі на тиждень публікую свіжі роботи, щоб люди могли обрати, — пояснила Валерія.
Посуд для побратимів і допомога армії
Гончарство стало для ветерана способом допомагати іншим. Сергій розробив спеціальні адаптивні тарілки для незрячих побратимів, які втратили руки, і передає їх до київського протезного центру Protez Foundation.
Також «Ворон» регулярно виставляє свої вироби на благодійні аукціони, щоб зібрати кошти на дрони та автомобілі для ЗСУ, і відраховує на допомогу армії 10–20% власного прибутку.
Сам Сергій зізнається, що в житті керується філософією стоїків.
Роби що повинен і нехай буде що буде. Я сам стараюся подолати свої межі та зробити світ трішечки красивішим. Думаю, людям просто треба бути трошки добрішими й допомагати один одному — і світ стане набагато кращим, — підсумував Сергій Райлян.
Варто зазначити, що вінницька ініціатива «Гончарство в темряві» регулярно проводить реабілітаційні курси та майстер-класи для захисників України.
