Кров, сльози, прокльони: як вінничани відреагували на масштабний обстріл рідного міста
Вінниця зазнала жорстокої ворожої атаки. Під прицілом опинився центр міста. Загинув 59-річний чоловік. Станом на ранок 25 березня кількість постраждалих від вибухів зросла до вісімнадцяти осіб. Двоє поранених залишаються у важкому стані, ще четверо — у стані середньої тяжкості.
У соціальних мережах вінничани — і ті, які стали безпосередніми свідками ударів і ті, які нині мешкають за межами міста, чи країни — активно висловлюються про трагічну подію та її наслідки.
Мій коханий боровся за те, щоб я цього не бачила. Навіть сон снився, що летить КАБ і він сказав, що зробить все від нього можливе аби вберегти мене. Дякую, моє серце, — читаємо у дописі речниці ГУНП у Вінницькій області Заріни Маєвської, яка нещодавно втратила на війні коханого чоловіка.
Важкий день. Хай вони всі повиздихають за тим поребриком, — говорить радниця з питань місцевих фінансів у ULEAD з Європою в Вінницькій області Інна Святна.
Вінниця, Львів, Івано-Франківськ… Мирні вулиці, які мали бути наповнені життям, знову стали місцем болю. Важко знайти слова, які можуть вмістити це. Лише щире співчуття кожному, хто постраждав, кожній родині, яку зачепила ця біда. У Вінниці серед білого дня пролунало 5 вибухів. Це чергова масована атака рф на наше місто. Це не просто цифри. Це обірвані життя. Це люди, які йшли вулицями міста, говорили з рідними, будували плани – і все в одну мить знищене. Є загиблі і поранені. Є біль, який неможливо описати словами. Є розпач і гнів. Це свідомий терор проти людей. Нестерпно боляче за кожного. Співчуття родинам загиблих. Сил пораненим. Дякую тим, хто рятує і тримає. Слава Силам оборони України! Слава Україні! - пише у Фейсбук очільник Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу Володимир Гройсман.
Моя Вінниця… Моє найдорожче, затишне, улюблене місто… Мені фізично боляче від того, що ти сьогодні відчула… Вороги вдарили по бетону, поруч з тим місцем, де я прожила все своє життя...і поцілили прямо в душу… у спогади… у тишу моїх прекрасних вулиць… у відчуття спокою…Сьогодні я зрозуміла, наскільки крихким є наше «завтра» і як запекло потрібно триматися за кожну секунду того, що маєш… Весь день мій телефон не вмовкав. Один за одним — дзвінки, повідомлення, короткі, але такі важливі: «ти як?» І знаєте… У світі, де вороже залізо ламає стіни, ці голоси в слухавці — єдине, що неможливо зруйнувати. Це і є наше найбільше багатство. Життя у нас одне…Коротке, як спалах. Ми вічно кудись біжимо, сваримося через дрібниці, відкладаємо ніжність на потім. А цього «потім» може не бути. Є тільки цей вдих. Тільки це «зараз». Мені нестерпно боляче бачити шрами на серці мого міста... Але крізь цей біль я зрозуміла головну істину: обіймайте своїх рідних так, ніби від цього залежить ваше життя. Бо насправді так воно і є. Не ховайте слів любові за гордістю чи буденністю. Просто притисніться до тих, кого любите. Не чекайте особливого приводу… Бережіть себе… Місто вистоїть, бо в його венах тече наша з вами любов. Тримаймося одне за одного. Це єдиний спосіб перемогти… Все буде Україна! - читаємо у дописі директорки Вінницького технічного фахового коледжу Світлани Василюк.
Поздихайте смердючі виродки!!!! Горіти вам у пеклі! А ми будемо жити! Слава Україні! - пише начальниця управління культури та креативних індустрій Вінницької обласної військової адміністрації Ольга Дернова.
Низький уклін силам ППО, рятувальникам, медикам, усім тим, хто сьогодні захищав нашу Вінницю. Люди, бережіть один одного, - звертається до вінничан журналістка Людмила Поліщук.
Співчуття всім хто сьогодні постраждав у всіх наших містах, під час масованого удару. Я була на манікюрі в салоні… серце щось відчувало недобре… В одну мить всі почули вибух…Дорога від вул. Максимовича до центру тривала вічність… В самому центрі мої дві любімки — донька і невістка. Одна була на Театральній в цей час, інша на Городецького — і обох були телефони не в мережі… Знайшла Сонічку і спустились в укриття. Іринка дала знати що теж в укриті. Мене тригернуло, я відчула почуття гніву, страху, суму та тривоги те, що в першій день війни, в день коли прилетіло в будинок офіцерів… Та й всі сьогодні напевно відчули миттєву емоційну реакцію та безпорадність. Ми ніхто в цей час не могли впливати на події… Тримаймось! Обіймаю кожного! - описала свої відчуття волонтерка Анна Горобчук.
Сьогодні українські міста вкотре прийняли на себе удар ворога — підступний, кривавий, безжальний. Серед них і моя рідна Вінниця. І це дуже боляче … Війна не десь там, вона щоразу на крок ближче… Тому цінувати життя, підтримувати військо, дбати про тих, хто поруч — кожен на своєму місці… Тільки так втримаємося на плаву у цьому божевільному світі, — пише колишня керівниця пресслужби поліції Вінницької області (нині працює у департаменті комунікації у Національній поліції України) Анна Олійник.
Нагадаємо, кількість постраждалих від вибухів на Вінниччині зросла до вісімнадцяти осіб. Двоє поранених залишаються у важкому стані, ще четверо — у стані середньої тяжкості.
