1000 днів пекла: історія вінницького морпіха, який пройшов три роки полону і став IT-фахівцем
Для морського піхотинця 36-ї окремої бригади Дмитра Батюка слово «відродження» стало девізом нового життя. Після п'яти років служби та трьох років російського полону він повернувся додому, щоб фактично з нуля збудувати свою долю у Вінниці. Нині Дмитро — успішний IT-фахівець, який відкрито розповідає про пережите, аби допомогти іншим ветеранам адаптуватися.
Про це 30 липня інформує ВІТА ТБ.
Через критичні умови утримання, хвороби й знущання деякі полонені втрачали розум, проте Дмитра тримала думка про дім та побратимство, — йдеться у програмі «На часі».
Шлях бійця у війську розпочався у 2016 році. Тоді він залишив університет і обрав контрактну службу, ставши зв'язківцем у морській піхоті. Повномасштабне вторгнення застало його в Маріуполі, де разом із побратимами 46 днів тримав оборону. У полон потрапив у квітні 2022 року під час спроби прориву з оточеного міста.
Три роки нелюдських випробувань
За три роки неволі захисник пройшов через кілька етапів етапування: від Оленівки та Суходольська до найжахливішого місця — СІЗО у В'язьмі Смоленської області. Саме там Дмитро зіткнувся з нелюдськими катуваннями: від побоїв та електрошокерів до виснажливої тортури під назвою «лічилочка», коли в'язням цілодобово забороняли спати, караючи розрядами струму.
Одним із головних джерел сили стали листи. Мати Дмитра написала синові понад 250 листів, і хоча він отримав лише одиниці, вони давали надію не здаватися. Зараз Дмитро активно співпрацює з вінницьким Veteran Hub, підтримує родини полонених та закликає писати листи тим, хто ще залишається в руках ворога.
Випробування чекало й вдома
Після звільнення за обміном на ветерана чекав ще один удар.
За словами Дмитра, його колишня дружина за час перебування чоловіка в полоні витратила понад 100 тисяч доларів (близько 4,5 мільйона гривень) його грошового забезпечення. Морпіх розповідає, що жінка проживала в Одесі й витрачала кошти безвідповідально, а тепер у суді заперечує позов про повернення частини суми. Ця ситуація спонукала Дмитра висвітлити проблему фінансового захисту полонених у медіа.
Нове життя в IT-індустрії
Попри пережитий досвід та стан здоров'я, Дмитро зміг кардинально змінити професію. Вже за пів року після повернення вивчив англійську мову та опанував фах DevOps-інженера. Сьогодні працює як фізична особа-підприємець, ставить амбітні цілі в IT-індустрії та вчиться заново цінувати прості речі: архітектуру міста, звуки природи та можливість дивитися в небо, а не під ноги.
Дмитро Батюк своїм прикладом доводить: життя після полону можливе, якщо мати силу волі до «відродження».
