Довічне ув'язнення: у Львові оголосили вирок у справі про вбивство Ірини Фаріон
Шевченківський районний суд Львова визнав 20-річного В'ячеслава Зінченка винним у вбивстві мовознавиці та ексдепутатки Ірини Фаріон. Його засудили до довічного ув'язнення.
Про це 1 жовтня інформує ВІТА ТБ посилаючись на BBC News Україна.
Суд також зобов'язав виплатити потерпілій стороні — доньці Ірини Фаріон Софії — 5 млн гривень. Ці кошти вона передасть бригаді «Рубіж», у якій служив її загиблий чоловік, — йдеться у матеріалі.
Свою провину Зінченко не визнає. Захисники засудженого заявили, що оскаржуватимуть рішення: на подання апеляції в них є 30 днів. Вирок набуде законної сили після розгляду апеляційної скарги, а до того часу Зінченко залишатиметься в слідчому ізоляторі.
Після оголошення вироку суддя звернувся до асоціації адвокатів, щоб захисникам підозрюваного оголосили догани за затягування процесу. Група прихильників обвинуваченого кричала йому вслід «Волю!».
Ірину Фаріон убили 19 липня 2024 року, Зінченка затримали 25 липня того ж року. Розгляд справи в суді тривав із січня 2025 року, а 17 вересня 2026-го суд завершив дебати й пішов до нарадчої кімнати.
Як зустріли вирок
Прихильники Фаріон зустріли рішення суду співом гімну України та вигуками «Довічне!». Софія Особа, за спостереженнями журналістів, відчула явне полегшення.
Ми живемо в історичний час, суд ухвалив історичне рішення... Ірина Фаріон казала: я тимчасова, але ідея, яку я сповідую, вічна. Тож сьогодні ми стали сильнішими, — сказала донька Ірини Фаріон.
На протилежному боці вулиці чимало прихильників Зінченка не стримували сліз. Підбадьорити їх намагалася адвокатка Діана Кара, до якої суд окремою ухвалою запропонував застосувати дисциплінарне стягнення. Коли автозак із засудженим проїжджав повз, кілька десятків його прихильників крикнули: «Славіку, ми з тобою!». Вони пообіцяли журналістам, що на стадії апеляції захист представить раніше не оприлюднені докази невинуватості Зінченка.
Як затягували процес
Судові дебати, один із завершальних етапів розгляду, почалися 22 квітня і тривали понад чотири місяці. Процес гальмували:
- часті зміни адвокатів Зінченка;
- неявки захисників на засідання;
- неодноразові клопотання про відвід судді та прокурорів;
- як наслідок — регулярні перенесення розгляду.
Передостаннє засідання, на якому суддя оголосив завершення дебатів, переносили чотири рази через відсутність Діани Кари. Коли 17 вересня адвокатка все ж прийшла, вона попросила чергову перерву. Суддя Петро Невойт відмовив, після чого Кара заявила про нібито порушення права на захист, адвокатських гарантій і фальсифікацію інформації.
Засідання переносили й за попередніх захисників. Юрій Немировський щонайменше двічі просив про це через погане самопочуття Зінченка, а через відсутність Ігоря Сулими та Володимира Вороняка розгляд відкладали неодноразово. Передостання захисниця Лариса Криворучко кілька разів не з'являлася до суду. Згодом вона втратила право на адвокатську діяльність до червня 2027 року — за даними медіа, через грубі порушення адвокатської етики в іншій справі. Суд відсторонив її, і захист перейняла Діана Кара.
Чимало спостерігачів вважали, що сторона захисту штучно затягувала процес. Обвинувачення назвало це зловживанням процесуальними правами, а адвокати наполягали, що суд порушує право Зінченка на захист, а частину доказів сфальсифікували.
Сам Зінченко неодноразово оголошував голодування, які тривали по кілька днів, через нібито порушення своїх прав. У березні він знову відмовився від їжі, звинувативши працівника слідчого ізолятора у «викраденні» шведської стінки для тренувань. Під час одного із засідань, після рішення суду перейти до дебатів, Зінченко імітував спробу самогубства в камері ізоляції. Пізніше він визнав, що це була «форма протесту»: за його словами, через голодування він не міг розпочати дебати.
Що сталося 19 липня 2024 року
Близько 19:30 Ірина Фаріон із валізою чекала на таксі біля свого будинку у Львові. За даними слідства, невідомий підійшов до неї майже впритул і вистрілив. Жінку з відкритим проникаючим пораненням голови в комі доправили до лікарні, але врятувати її не вдалося. Місцеві телеграм-канали з посиланням на очевидців писали, що стріляв чоловік приблизно 20–25 років. Напад майже одразу кваліфікували як умисне вбивство Ірини Фаріон.
Уже 25 липня поліція затримала підозрюваного — 18-річного жителя Дніпра В'ячеслава Зінченка.
Врешті підозрюваного вистежили. Встановили особу. Маючи його фото, це була справа часу: смарт-камери відеоспостереження зловили його всюди, — повідомив тоді міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
За словами міністра, слідство схилялося до думки, що Зінченко був лише виконавцем, і шукало замовника. 26 липня 2024 року Галицький суд Львова взяв його під варту без права внесення застави — у слідчому ізоляторі він провів увесь судовий процес. На першому засіданні підозрюваний тримався впевнено. Донька Ірини Фаріон проклинала його й запитала, навіщо він убив її матір. «Час покаже», — відповів Зінченко, на прокльони не реагуючи.
Слід російських неонацистів
Невдовзі після загибелі Фаріон в інтернеті з'явилося 10-секундне відео, на якому нібито зафіксували момент убивства. Першим його поширило російське видання Astra з посиланням на телеграм-канал, пов'язаний із неонацистським рухом NS/WP — «Націонал-соціалізм/Біла міць». На записі чути жіночий крик і видно автомобілі, схожі на ті, що стояли біля будинку Фаріон у день замаху.
У тому ж каналі оприлюднили «маніфест ліквідатора» — людини, яка, як стверджується, скоїла вбивство й пояснює його неонацистською ідеологією. За даними прокуратури, автор «бере відповідальність за ліквідацію» Фаріон і називає її «ворогом України» та «расовою зрадницею» — ймовірно, через її критику російськомовних українців. Адміністратор каналу NS/WP запевнив журналістів BBC, що «маніфест» написав саме вбивця.
Що відомо про В'ячеслава Зінченка
На момент убивства 18-річний Зінченко жив із мамою в Дніпрі, його батько служив у ЗСУ. У нотатках телефону слідчі знайшли відкладене повідомлення для батька.
Я від вас приховував не тому, що я кретин, відморозок, якого завербували як лоха, а через те, що я вас люблю і хвилююсь про вашу безпеку, і я у більшій безпеці, коли ви про це не знаєте. Я вас люблю, не відвертайтесь від мене, я для вашого блага це приховував, — йшлося в повідомленні.
Батьки Зінченка вперше виступили в суді в листопаді 2025 року. Мати, Олена Зінченко, наполягала, що син був патріотом, а сім'я часто відпочивала на заході України. За словами батьків, на початку повномасштабного вторгнення хлопець хотів піти на війну, але батько відмовив і порадив спершу вчитися. Тоді він долучився до «Правого сектору» й очолив його молодіжне крило в Дніпрі — «Права молодь». На початку 2024 року, за словами батьків, Зінченко почав їздити до Львова на вишколи операторів дронів, бо хотів потрапити до війська. У червні 2024-го він повідомив, що заробив на криптовалюті, і знову поїхав до Львова.
Олена Зінченко розповідала, що була близька із сином і постійно з ним спілкувалася, зокрема й 19 липня. На засіданнях вона здебільшого мовчала й часто виглядала розгубленою.
Я добре пам'ятаю той дзвінок. У нього був гарний настрій. (...) Багато мені розповідав про Львів. А ще у моєї мами в цей день був день народження. І він передавав вітання бабусі. І це ще одна підстава, що він не міг в цей день нічого поганого подумати, не тільки зробити, — цитує Олену Зінченко видання Zahid.net.
Батьки визнали, що говорили із сином про різних політиків, але, за їхніми словами, ім'я Ірини Фаріон не згадували. Батько, Федір Зінченко, заявив, що до 25 липня 2024 року взагалі не знав, хто вона така, а вбивство, як і будь-яке насильство, засуджує.
Ким була Ірина Фаріон
Ірина Фаріон загинула у 60 років. Вона народилася й виросла у Львові, була докторкою філологічних наук і майже 30 років викладала у «Львівській політехніці». У 2014–2019 роках вела на телеканалі «Рада» проєкт «Велич особистості», присвячений видатним постатям України. На початку 2000-х стала активною членкинею партії «Свобода», з 2006 року була депутаткою Львівської обласної ради, а до Верховної Ради пройшла лише раз — у 2012 році. Тоді, за влади Партії регіонів, вона виступала проти всіх ініціатив, що обмежували вживання української мови.
Найбільшої впізнаваності Фаріон набула завдяки гострим, часто на межі політкоректності, заявам на захист української мови та випадам щодо всього, пов'язаного з Росією. У 2010 році вона критикувала недостатньо, на її думку, українські імена дітей, у 2017-му закликала не давати роботи й освіти тим, хто не говорить українською. Після сварки з телеведучим Дмитром Гордоном вона пройшла на камеру детектор брехні, щоб спростувати звинувачення в співпраці з ФСБ. У 2023 році назвала окупацію Маріуполя й загибель тисяч його мешканців «кармічністю» та «детермінізмом».
У листопаді 2023 року СБУ відкрила щодо Фаріон кримінальне провадження через різку критику військових, які спілкуються російською, — його закрили через смерть мовознавиці. Тоді ж вона оприлюднила слова підтримки від підписника з Криму разом із його персональними даними, після чого чоловіка нібито затримали російські спецслужби. 15 листопада 2023 року після студентських протестів «Львівська політехніка» звільнила Фаріон, але в травні 2024-го Львівський апеляційний суд поновив її на посаді й присудив компенсацію. За ці гроші вона купила для військових 11 дронів.
Нотатки обвинуваченого
За даними слідства, вперше Зінченко зацікавився Фаріон 13 вересня 2023 року — тоді з'явилися перші записи про неї в його телефоні. Прокуратура виявила підписки на пов'язані з мовознавицею телеграм-канали й чати, а також її персональні дані: ім'я, дату народження, адресу, ідентифікаційний код і номери телефонів. Частину нотаток дехто трактує як підготовку до нападу.
Поки всі влаштовують мітинги і пишуть «Філологічний фронт (нецензурна лексика), геть з політеху», а потім мирно розходяться, я, тихо посміхаючись, точив ніж, після чого зробив те, чого хотіли мільйони. Я – санітар цього суспільства. Все – із особистої неприязні. Не може бути ніякого розкаяння, — йдеться в одній із нотаток.
Цю нотатку датовано 8 липня 2024 року — того дня, як встановило слідство, Зінченко виїхав із Дніпра до Львова. Лінгвісти-експерти дійшли висновку, що низка фраз із його записів за змістом ідентична тезам «маніфесту ліквідатора», який оприлюднили неонацисти NS/WP.
«Група підтримки»
Увесь процес супроводжувала так звана «група підтримки» Зінченка — переважно жінки, які влаштовували акції під Шевченківським судом, відстоювали його невинуватість, ходили на засідання й провокували конфлікти з донькою Фаріон. У квітні 2025 року одна з них просто в залі суду звинуватила потерпілу в причетності до трагедії: «Ти сама вбила маму. У тебе більше мотивів».
Перед кожним засіданням учасниці групи чекали на обвинуваченого біля суду й зустрічали його вигуками «Волю! Волю!», а дехто приходив до зали у футболках із його портретом і написами на підтримку Зінченка.
