"Мій син хотів бути частиною великої місії": Вікторія Колмикова про сина азовця на псевдо "Вахр"
У новому випуску проєкту "Серце матері" історія Вікторії Колмикової, матері захисника Романа Колмикова на псевдо "ВАХР". Ще з самого дитинства Роман говорив, що прагне стати частиною великої місії й готував себе до чогось "великого". Він вивчав стратегії Наполеона, гартував тіло крижаною водою та прагнув прожити життя сповнене високого сенсу.
У 19 років свідомо обрав шлях воїна полку "АЗОВ", ставши втіленням ідейності та залізної дисципліни.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Роман сказав: "Мамо, наш час настав". Вікторія згадує, він був захоплений цією боротьбою, він до неї готувався і вірив, що захищати Україну — це його обов’язок.
Земний шлях Романа завершився в розпалі оборони Маріуполя 16 березня 2022 року. Для самої ж Вікторії Колмикової ця втрата стала початком нової, надважкої місії. Жінка приборкала власний біль, аби стати голосом свого сина та його побратимів, які навіки залишилися в "місті Марії".
Сьогодні пані Вікторія створює пам’ятні книги, організовує виставки та проєкти арттерапії, очолила Раду родин загиблих Захисників та Захисниць при Вінницькому міському голові.
Вікторія не просто береже спогади про воїнів, а й намагається вибудувати в Україні культуру пошани до кожного полеглого Героя та його родини. Вона переконана: чин воїна живе доти, доки про нього пам’ятають і говорять з гордістю.
