У Вінницькій громаді відкрили Алею пам’яті та надії, присвячену полеглим та безвісти зниклим воїнам

Державний синьо-жовтий стяг та чорно-білий прапор – символ памʼяті про полонених та зниклих безвісти Захисників і Захисниць – майорять у центрі села Гавришівка, що у Вінницький громаді. 14 вересня тут відбулося відкриття пам’ятного місця – Алеї, присвяченої полеглим та безвісти зниклим Героям і Героїням. 

Тут розмістили 10 банерів з портретами земляків, що віддали своє життя боротьбі за волю та незалежність України з початку війни росії проти України з 2014 року, та чотири портрети безвісти зниклих воїнів, на яких вдома ще чекають рідні.

Ініціаторами створення пам’ятного місця у Гавришівці стали місцеві мешканці, а меценатом виступив депутат Вінницької міської ради та координатор Міжрегіонального координаційного гуманітарного штабу Віктор Мацера.

Нещодавно Алею слави ми відкрили у селі Малі Крушлинці. Сьогодні – у Гавришівці. Незабаром плануємо створити такі пам’ятні місця й в інших селах Стадницького старостинського округу. Це наша пам’ять про наших рідних, друзів, знайомих односельчан. Наш обов’язок їх знати, пам’ятати, розказувати про цих відважних воїнів майбутнім поколінням, – зазначила староста Стадницького старостинського округу Юлія Давидюк.

Портрети Алеї пам’яті та надії закарбували полеглих воїнів:

• Олександра Петровича Захарчука,
• Володимира Черкасова,
• Сергія Матусевича,
• Олега Грощенка,
• Олега Августюка,
• Дмитра Петрунчака,
• Володимира Марунчака,
• Василя Воронюка,
• Дмитра Мацюка,
• Владислава Бойчука.

А також безвісти зниклих оборонців України:

• Олександра Кравчука,
• Олександра Хомюка,
• Олександра Володимировича Захарчука,
• Миколи Козарчука.

Мій чоловік – Сергій Матусевич – дуже хотів стати військовим. У 2010 році він почав строкову службу у Гавришівці. У 2014 році вступив до лав ЗСУ, брав участь в АТО. На жаль, 31 січня 2015 року під час наступу ворога чоловік загинув. Він поклав своє життя, бо мріяв, щоб Україна жила мирно. У нас залишився син, якому зараз уже 12 років, – ділиться дружина полеглого військового Сніжана Матусевич.

Серед тих, хто плекає надію на повернення чоловіка, воїна Миколи Козарчука – його дружина Марина.

20 червня 2024 року мій чоловік зник безвісти поблизу населеного пункту Кринки, що на Херсонщині. Він виконував завдання на лівому березі Дніпра протягом 69 днів. Був старшим групи, він за собою побратимів. На жаль, вся група зникла безвісти. Наразі ми чекаємо на повернення Миколи, і разом з громадською організацією не даємо забути про тих, хто зник безвісти під Кринками, – розповіла жінка.

Нагадаємо, у Тульчині відкрили Алею Надії — особливе місце, куди можуть приходити сім’ї Захисників, які вважаються безвісти зниклими. Про це інформує Тульчинська міська територіальна громада.