"росіяни мінували все. Навіть тіла наших людей" - вінницький вибухотехнік
Боєць мінного фронту з колосальним практичним досвідом роботи - це про підполковника поліції Ігоря Підлісного. З перших днів деокупації наших територій від російських загарбників, він власними руками - в буквальному сенсі, рятує сотні українських життів від залишеної ворогом вибухівки. Вибухотехнік з Вінниччини на власні очі бачив зруйновані війною будівлі, вулиці, міста, людські долі.
Із саперською справою Ігор познайомився під час навчання у виші. Хоча у родині Підлісних військових не було, та поклик до цієї служби він відчув із юних літ.
Вже більше 25 років підполковник поліції служить народові України, 11 з яких - у відділі вибухотехнічної служби. Цього року у своєму зверненні Президент України подякував Ігорю Підлісному та його колезі за очищення української землі від слідів російського терору, - інформує відділ комунікації поліції Вінницької області.
Одразу після деокупації Київської області поліцейський разом із колегами поїхав на розмінування:
- Бучі,
- Гостомеля,
- Бородянки,
- Макарова,
- Ірпеня.
Вибухотехнік знешкоджував залишені ворогом смертоносні “сюрпризи” й на території Чорнобиля, в Харківській та Херсонській областях.
Кожен його виїзд бойовий. Під час виконання завдань, уважність й обачність ніколи зайвими не бувають, адже, попри досвід та практику, небезпека чатує на кожному кроці. Ворог навіть закопував боєприпаси у могилах на цвинтарях.
Я знав що буду робити, - розповідає вибухотехнік, але виявилось, що я не до кінця знав, з чим матиму справу. Нам доводилось людей діставати з колодязів, розривати могили. Ворог мінував навіть тіла загиблих українців. Клали в кишеню вибухівку або сам труп на міну. Окупанти мінували все: садочки, школи, поліцейські відділки, й настільки щільно, що скрізь, де була можливість зайти чи вийти, було заміновано, - згадує Ігор Підлісний.
Підполковник поліції каже, що були випадки, коли доводилось вдосконалювати свій багаж знань одразу на практиці. На озброєнні армії рф є такі боєприпаси, які він бачив вперше. Як би це не звучало, але війна дає гіркий і водночас колосальний досвід.
У памʼяті Ігоря війна це не лише те, що можна побачити: руйнування, сметрі, трупи... Суміш запаху крові, пороху і горіння - такий аромат у війни.
Ніколи не звикну до того, що люди хоронять своїх дітей. Не повинно так бути. Всі ми герої, тому що це є наша земля і ми мусимо її боронити, але життя, то найголовніше. Будинки відбудуємо, села відновимо, а життя… не повернути, - говорить він.
Важко бачити розруху і смерть. Коли підходить до нас жінка, яка живе у курнику, а зараз, те місце, де вона з чоловіком нещодавно пили чай, ростили дітей, співали українські пісні - тепер груда цегли, то в її очах увесь людський біль. В один момент нічого не стало. А робота … лікарю теж тяжко, вчителю теж тяжко. Кожен має займатися своєю справою. Якщо я назвався "грибом" - то лізу в кошик. Я намагаюсь пройти обраний шлях таким, чином, щоб, коли я піду на пенсію, думаю з почестями (посміхається), хлопці, які залишаться далі працювати, згадуватимуть мене лише добрими словами, - розповідає вибухотехнік.
Ігор Підлісний шкодує, що раніше не цінував простих речей. Війна показала поліцейському, що ті моменти, на які раніше він не звертав уваги, на сьогодні стали важливими.
Нині я живу своєю сім’єю, друзями, колегами. Я люблю свою Україну, вірю в її майбутнє, в її процвітання. Я вважаю, що кращої країни у світі немає, кращої мови, кращих щирих та відвертих людей. Заради них і воюємо, - впевнений поліцейський.
Поліцейський Ігор Підлісний разом із побратимами продовжує щоденно служити і захищати Україну заради перемоги і безпеки для життя мирних людей!
Нагадаємо, капітан Андрій Підлісний - офіцер ЗСУ, ветеран АТО/ООС, координатор ГО "Res_Publica. Брати по зброї". За дев'ять років служби в ЗСУ встиг повоювати в гарячих точках Донбасу, очолити батальйон розвідки, здобути офіцерське звання.
