Меморіальну дошку в Козятині відкрили залізничнику, що загинув під Вовчанськом
Меморіальну дошку в Козятині відкрили на честь воїна й працівника Укрзалізниці Сергія Хрищенюка. Захисник загинув на Харківщині у 2024 році, а його тіло побратими евакуювали через кілька днів.
Про це 22 листопада інформує ВІТА ТБ посилаючись на секретаря Козятинської міської ради Ірину Репало.
Розділити цей важливий момент прийшли численні колеги, рідні та близькі Сергія Васильовича, керуючий справами виконавчого комітету Козятинської міської ради Костянтин Марченко, представники громадськості, духовенства та небайдужі мешканці громади, — йдеться у повідомленні.
Церемонія відбулася 17 листопада. Сергій Хрищенюк народився 25 жовтня 1976 року в Козятині. Навчався в Козятинській школі № 1, потім вступив до Житомирського автодорожнього технікуму.
Після технікуму повернувся до рідного міста й працював у Козятинському міжрайонному управлінні газового господарства. Паралельно вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури. До диплома залишалося півтора року, коли помер батько. Сергій залишив навчання, щоб бути поруч із мамою й стати опорою для сім’ї.
Від локомотивного депо до фронту
Згодом чоловік працював у Козятинському локомотивному депо. Колеги називали його фахівцем найвищого ґатунку із золотими руками: він добре розбирався в техніці й залюбки її ремонтував. Сусіди казали про нього: «Іде Сергій — сонце, а не посмішка».

22 березня 2024 року Сергія призвали до лав Збройних Сил України. Військовий вишкіл проходив у селищі Петрівка на Кіровоградщині, після чого його направили на службу у Харківську область. Навіть на передовій він щодня телефонував мамі й повторював: «Мамуль, у мене все нормально».
Під час бойового завдання у Вовчанську на Чугуївщині після запеклого бою зв’язок із воїном обірвався, і він певний час вважався зниклим безвісти. 27 травня побратими евакуювали його тіло з зони бойових дій разом із документами. Датою загибелі встановлено 23 травня 2024 року.
Родина й пам’ять про Героя
У Сергія Хрищенюка залишилися мама, дружина, син Ілля, тітки, дядько та племінники. З сином вони мали багато спільних планів і мрій, які не судилося здійснити через війну.
Право відкрити меморіальну дошку надали мамі Героя Олександрі. Учасники церемонії схилили голови в мовчазній молитві та поклали до дошки квіти.





