Мати полеглого на війні молодого воїна з Козятина очолила місцевий осередок підтримки ветеранів

Уродженець Козятина Артур Венжик віддав життя за Україну в березні 2022 року. Його мати Олена Венжик розповіла про дитинство сина, його професійний шлях і службу в Національній гвардії. Після загибелі Артура вона очолила в громаді осередок підтримки ветеранів.

Про це 14 вересня інформує ВІТА ТБ.

Усі бояться, но треба йти, — відповідав Артур рідним, коли ті застерігали його від небезпеки.

Артур Венжик народився у Козятині й змалечку вирізнявся допитливістю та швидким логічним мисленням. Уже у два-три роки він легко збирав складні пазли й конструктори LEGO.

Серед дитячих захоплень сина мати називає:

• техніку;
• паперові літачки;
• автомобілі;
• комп'ютерні ігри та технології.

Хлопець мріяв про власний автомобіль і прагнув самостійності, тож згодом купив машину за власні кошти. В іграх він здобував перші місця завдяки вмінню швидко ухвалювати рішення.

Від автослюсаря до провідника

Після дев'ятого класу Артур вирішив здобути водійські права та опанував спеціальність автослюсаря-механіка.

Беручи приклад з батька, який працює провідником на залізниці, юнак пройшов додаткове навчання й у 2020 році, у віці 20 років, почав працювати провідником пасажирських вагонів.

Попри дитячий страх перед уколами, хлопець став донором і регулярно, кожні три-чотири місяці, здавав кров у Києві.

Служба в Національній гвардії та повномасштабна війна

Отримавши повістку на строкову службу, Артур дуже хотів потрапити саме до лав Національної гвардії України. Через п'ять місяців служби, у липні, він вирішив підписати контракт. Службою пишався й фізично зміцнів.

На момент початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року військовослужбовець уже перебував на Луганщині — у Сєвєродонецьку та Рубіжному. Там він служив водієм-санітаром у зенітних військах і постійно виконував завдання разом із командиром.

За словами матері, син завжди намагався берегти її від хвилювань: під час вибухів телефонував і заспокоював.

Я жити хочу, — казав Артур, коли рідні говорили з ним про небезпеку.

Загибель і пам'ять

4 березня 2022 року зв'язок із захисником перервався, а 21 березня родина дізналася про його важке поранення. Під час виїзду на позицію під обстрілом Артур та його командир зазнали смертельних уражень.

Куля спричинила дифузну травму головного мозку. Воїна евакуювали до лікарні у Дніпрі, проте він помер, так і не вийшовши з коми.

У 2024 році рішенням сесії місцевої громади створили комунальну установу «Ветеранський простір», яку очолила мати полеглого героя Олена Венжик. Установа надає підтримку ветеранам війни та членам їхніх родин.

Для матері ця діяльність стала можливістю знайти сили жити далі та берегти гідну пам'ять про сина й інших молодих захисників.