Коні, риболовля й розмови біля річки: як фонд «Ноїв Ковчег» допомагає пораненим захисникам на Вінниччині

На Вінниччині працює центр реабілітації благодійного фонду «Ноїв Ковчег». Тут поранені захисники та родини полеглих героїв отримують психологічне відновлення й турботу і знаходять нові сенси життя. Фонд заснувало подружжя волонтерів Петро та Ірина Ткачуки, які повернулися зі США, щоб допомагати українцям.

Про це 25 жовтня інформує ВІТА ТБ.

Ми повернулися сюди ще до повномасштабки, але зараз ще більша потреба робити добрі справи — допомагати цивільним, солдатам та ветеранам, які вже прийшли з війни, — сказав Петро Ткачук.

Історія фонду почалася випадково: брат Петра передав йому 400 доларів на благодійні потреби. Понад місяць волонтер не знав, як найкраще використати ці гроші.

Рішення прийшло, коли в церкві оголосили, що бійцям на блокпостах потрібні теплі валянки. Завдяки знайомству з учасником АТО Дімою волонтери закупили на ці кошти першу партію валянок і особисто доставили її на передову.

Від наметів біля річки до відновленої школи

Згодом подружжя почало проводити перші оздоровчі табори в наметах біля річки. Проте з часом волонтери зрозуміли, що потрібен безпечний і комфортний стаціонарний осередок.

У 2019 році Ткачуки придбали на Вінниччині занедбану будівлю старої школи, зведену понад століття тому. Розчистили територію від чагарників, відремонтували приміщення і запустили систему опалення за день до початку повномасштабного вторгнення.

З перших днів великої війни відновлена будівля почала приймати біженців зі сходу України. Тут давали прихисток, гарячий чай і душ 50–100 людям щодня.

Водночас Петро та Ірина, маючи американські паспорти, регулярно їздили до Польщі. Звідти вони вивозили цивільних, а в Україну завозили каски, бронежилети, тепловізори, продуктові набори та дрони.

Табори для поранених захисників і родин героїв

Згодом у волонтерів з'явилася ідея організувати різдвяну зустріч для ветеранів з ампутаціями. Перший такий захід, на який приїхали п'ятеро поранених бійців із Вінниці, показав, наскільки великою є потреба в такій підтримці.

Нині фонд чотири рази на рік проводить великі систематичні табори для поранених захисників. Влітку тут також організовують окремі зміни для матерів, дружин і дітей загиблих українських героїв.

Для захисників у таборі доступні:

• анімалтерапія — катання на конях;
• риболовля;
• майстер-класи;
• смачна їжа;
• спілкування з побратимами біля річки.

Організовувати заходи допомагають місцеві підприємці, інші волонтери, релігійні громади зі США та українські церкви різних конфесій.

Надія, сльози та посмішки

Ірина Ткачук розповіла, у чому бачить головну мету їхньої з чоловіком роботи.

Наше покликання з чоловіком — щоб люди, які приїжджають сюди, знаходили надію, бачили любов та повагу до них. У людей, які сюди приїжджають, з'являється віра і бажання жити далі, — поділилася співзасновниця фонду.

Із військовими в таборі працюють і капелани. Вони розповідають, як змінюються захисники вже за перші пів години перебування тут.

Наша місія як священників — підійти, поспілкуватися, помолитися та підтримати хлопців, які приходять змучені й заранені війною. Тут вони мають можливість трохи розтопити той біль у серці, — розповіли представники капеланської служби.

Один із захисників, які проходять реабілітацію, зізнався, що вже четвертий місяць у Вінниці й закохався в місто.

Життя продовжується, тренуєшся... Головне — не замикатися в собі, рухатися тільки вперед, — сказав військовий.

Інший учасник табору назвав проєкт дуже хорошим і насиченим. За його словами, приємно бачити радісні обличчя людей, і в часи війни на людських обличчях мають з'являтися посмішки.

Попри виснажливу працю й брак часу на власну родину, волонтери переконані, що саме згуртованість дає наснагу долати випробування та будувати сильну й успішну Україну.

Бог ще на нашій історії крапку не поставив, вона ще пишеться і досить потужно. Тому маємо сьогодні всі разом, хто що може, просто тримати стрій, — наголосив Петро Ткачук.