Вінниця прощається з колишнім директором гімназії №1

Вінниця прощається з колишнім директором гімназії №1

12:15 14.06.2021

Вінниця 14 червня прощається з колишнім начальником обласного управління освіти, який свого часу також очолював Вінницьку гуманітарну гімназію №1 ім.Пирогова - Миколою Свіржевським. 

Про смерть педагога 13 червня повідомили на Фейсбук-сторінці самого закладу.

Осиротіла родина Першої... Він горів на роботі, вболівав за свою рідну школу, не беріг себе, а працював  для людей самовіддано. Люблячий чоловік, батько, дідусь, мудрий керівник, справжня і  щира людина... Його життєлюбна енергія була і залишається з нами, як оберіг Першої. У жалобі й пошані схиляємо голови учителі, учні, батьки, випускники - усі, чиї долі поблагословив цей мудрий Учитель. Щирі співчуття рідним, - читаємо у некролозі.

Відповідний допис розмістила й заступниця директора гімназії Валентина Воронецька.

Є люди-епохи, знакові й незамінні…Таким був і залишається для нас Свіржевський Микола Петрович. Змалку був привчений до роботи, як старший син, брав на себе відповідальність за родину. До Київського державного педінституту ім. Горького (нині Драгоманова) вступив одразу після школи, бо приваблювала географія як наука (ще в дитячих іграх однією з найулюбленіших була навколосвітня подорож Магеллана), - переповіла вона життєвий і професійний шлях педагога.

Навчаючись у виші, Микола Свіржевський також працював і в інституті геології, поглиблював свої знання завдяки щорічним експедиціям. Під час навчання побував на Алтаї, в Туркменістані, Узбекистані, Казахстані. Разом із науковими співробітниками інституту працював на Каспійському морі (півострів Мангишлак). Об’їздив Увесь колишній Радянський Союз від Кольського півострова до Байкалу.

Вже тоді почав займатись науковою роботою, виступав з рефератами на конференціях, семінарах у Московському державному університеті ім.Ломоносова. Педінститут закінчив 1979 році з кваліфікацією вчителя географії і біології.

Вчителював. Далі - служба  в армії. І знову до школи у Вінницю, це місто стало доленосним, бо саме тут “варяг з Волині”, - так сам себе називав Микола Петрович, - зустрічає свою особисту долю та реалізується  професійно. У школі №5 викладає географію, працює завучем з виховної роботи та класним керівником. Та й взагалі в освітній галузі він пройшов шлях від рядового до генерала. Тому не дивно звідки знав всі тонкощі та труднощі роботи простого учителя.

Подальша доля пов’язана з адміністративною роботою: 10 років очолював педколектив школи №27 Вінниці. Працівники цієї школи з теплотою і захватом згадують його роботу. Адже Микола Петрович обладнав її, працюючи наполегливо й невтомно, надихаючи особистим прикладом колектив школи, який без перебільшення був просто закоханий у свого  молодого директора. Будівництво школи було завершено в серпні, а вже у вересні повністю обладнана зустріла вона школярів. На базі закладу  був створений перший в області комп’ютерний клас, відкрито басейн, створена вчительська агітбригада – переможниця усіх конкурсів, гордість Миколи Петровича. 

Молодого, енергійного, талановитого директора швидко помітили та забрали в область. Там він два роки працює на посаді першого заступника начальника обласного управління освіти. Не зупиняючись на досягнутому, продовжує навчатись, у 1988 закінчив Київський державний торгово-економічний університет і здобув спеціальність “Економіст з обліку і аудиту”. У 2001 році призначений начальником управління освіти і науки облдержадміністрації. Йому лише трохи за сорок, а він уже “Відмінник освіти України”, спеціаліст вищої категорії, депутат облради, очолює 25-тисячний колектив освітян та 2000-ну мережу навчальних закладів Вінниччини. Прагнучи в усьому досконалості, Микола Петрович у досить екстремальних умовах кризи в державі, недофінансування, зумів зробити здавалось неможливе, - не лише зберіг освітню мережу області, але й розвинув та розбудував її. Створено експериментальні майданчики Академії педагогічних наук України на базі приватної школи “Аіст” - асоційованого члена шкіл ЮНЕСКО, та ПТУ№4 Вінниці щодо інноваційних технологій в освіті. 

Саме Вінницька область виступає з ініціативою п’ятиденки, яку згодом запроваджують по всій Україні. Розуміючи, що 85% учнів області це сільські діти, він активно дбає про забезпечення якісних умов для їх навчання, і робить іноді здається неможливе, - один із перших в Україні  ініціює обласну програму “Шкільний автобус”, вперше в Україні почала діяти програма “Випускник”, що сприяє вступу до вишів обдарованих дітей-сиріт. Освіта Вінницької області в період його керівництва займає провідні позиції в Україні. І в цьому, беззаперечно, була його заслуга як керівника. 

З 2005 року Микола Свіржевський - директор закладу “Гуманітарної гімназії №1 ім.Пирогова”. Високий рівень професіоналізму, самовіддана праця сприяли переходу гімназії на якісно новий рівень. Саме він ініціює створення гімназійних класів, запроваджує традиційний День гімназії, друк газети “Шкільний Бум”, посвяту в гімназисти, свято талановитої молоді “шкільний Олімп”, трояндова алея і багато інших. Модернізація і розбудова школи це теж заслуга Миколи Петровича: за сприяння міської ради у школі створено нову актову залу, лінгафонний кабінет, модернізовано їдальню, перший та другий поверхи закладу, спортивний майданчик.

Микола Петрович досягнув вершини педагогічного Олімпу. Мав науковий ступінь кандидата педагогічних наук, учене звання доцент, нагороджений нагрудним знаком “Відмінник освіти України”, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, “учитель-методист”. Автор понад 50 науково-методичних праць. Нагороджений Почесними грамотами Міністерства освіти та науки України, почесною відзнакою “Трудової слави”, Почесною грамотою Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки України, Почесними грамотами Вінницької обласної  ради, Почесними грамотами виконавчого комітету Вінницької міської ради. Микола Свіржевський відзначений урядовими нагородами: медаль “Трудової слави”, Українська спілка ветеранів Афганістану - медаль “За заслуги”, Державна служба України з надзвичайних ситуацій - медаль “За гідність та патріотизм” (2014 р.).

Але найвищою відзнакою для нього були, без сумніву, повага і визнання людей – колег, батьків, учнів…

Нагадаємо, у Вінниці помер колишній декан факультету іноземних мов педуніверситету.