У Вінниці прощаються із 35-річним воїном штурмового полку «Скеля» Сергієм Швидким
Сьогодні, 2 вересня, Вінниця прощається із захисником Сергієм Швидким, який загинув 12 квітня 2024 року в бою на Донеччині. Чоловік боронив Україну від початку повномасштабного вторгнення.
Про це інформує ВІТА ТБ, посилаючись на Вінницьку міську раду.
Спершу Сергій Швидкий служив у 101-му окремому Вінницькому полку зв'язку та радіотехнічного забезпечення, а згодом долучився до 425-го окремого штурмового полку «Скеля». На передовій воїна знали під позивним «Бистрий» — він оперативно доставляв підкріплення та зброю, брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту.
Свій останній бій Захисник прийняв поблизу селища Очеретине Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишилося 35 років.
Я бачила Сергія сумним лише раз — перед його останнім від'їздом із відпустки на війну. Тоді він слухав свою улюблену пісню УПА «Засинає чорний ліс» та тихенько підспівував: «Україну ми спасем і вона засяє»… У тому, що Україна переможе, Сергій ніколи не мав сумнівів. Але у той момент чоловік чітко відчув, що більше ніколи не переступить рідний поріг. Він навіть ключі від дому з собою не взяв. Сказав, що вони йому більше не знадобляться, — розповіла дружина Героя Катерина.
Сергій Швидкий народився 7 січня 1989 року в селі Рівне Мурованокуриловецького району. Після школи він здобув вищу освіту у Дніпропетровській металургійній академії за спеціальністю «Екологія» і певний час працював за фахом. Останнім цивільним місцем роботи Захисника став Вінницький ліцей №20, де він обіймав посаду заступника директора з господарської частини. Разом із дружиною виховував сина, якому зараз 13 років.
Сергій був надзвичайно добрим, чесним і щирим. Завжди дбав про оточуючих: навіть із дому не виходив у невипрасуваній сорочці чи брудному взутті — так виражав свою повагу до людей. А для нашої родини — мене, сина, батьків, сестри — він був цілим світом. З ним усе було вперше: жива ялинка на Новий рік, незабутні подорожі, веселі ігри у футбол із сином. Ми все робили разом і ніколи не розлучалися. У побуті Сергій міг дозволити собі бути м'яким та ніжним, але тільки не на війні. Там він став мужнім воїном, який віддав усього себе заради перемоги України, — додала Катерина.
Прощання та поховання
- чин поховання воїна відбудеться на його батьківщині — у селі Рівне Мурованокуриловецького району, початок о 13:00.
Подібні церемонії прощання з полеглими Захисниками Вінниччини, на жаль, відбуваються регулярно. Так, у липні Вінниця проводжала в останню путь добровольця, санітара «Червоної Калини» Володимира Шевчука, який загинув у 41 рік. У травні місто попрощалося з досвідченим сапером Миколою Русавським, який боронив Україну ще з 2014 року. А наприкінці грудня Вінниця втратила водія інженерного батальйону Геннадія Назарова, який загинув у свій День народження.
