«Телефон випав із рук»: як вінничанин дізнався про повернення брата-героя та що довелося пройти захиснику
Вінниця зустріла свого захисника. Після понад двох років перебування у російському полоні до рідного міста повернувся 38-річний Василь Крамар. На вулиці Гонти сусіди, рідні та небайдужі містяни влаштували бійцю зворушливий прийом із прапорами, плакатами та традиційним короваєм.
Як засвідчили журналісти ВІТА ТБ, атмосфера у дворі, де мешкає Василь Крамар, сповнена хвилювання. На повернення сусіда чекали всі — від дорослих до малечі. Місію вручити хліб-сіль доручили Валентині Олійник. Жінка, чий чоловік довгий час вважався зниклим безвісти та загинув на війні, ледь стримувала тремтіння в руках. Для неї та багатьох інших вінничан повернення Василя — це символ надії на те, що й інші воїни обов'язково повернуться додому.
Василь Крамар потрапив до рук ворога, маючи важке поранення — осколок влучив у скроню. Через це чоловік частково втратив зір на правому оці та має проблеми з пам’яттю. Окрім фізичних травм, захисник пережив сильний психологічний тиск: брат бійця, Олександр, розповів, що окупанти під дулами автоматів змушували Василя давати інтерв’ю для російської пропаганди.
Сам момент обміну став для захисника повною несподіванкою. Окупанти не повідомляли полоненим, куди їх везуть: просто видали українську форму, зав’язали очі скотчем та вдягли шапки. Лише коли після перельоту бійців пересадили в автобуси, вінничанин зрозумів — він їде додому.
Для родини Василя ці два роки стали справжнім випробуванням. Його брат Олександр постійно шукав способи повернути рідну людину. Про те, що Василь вільний, він дізнався через сповіщення у застосунку «Дія».
У мене телефон випав з рук і вимкнувся. Коли я його перезавантажив, уже за годину зателефонували представники Лубінця, і я зміг почути голос брата, — згадує Олександр.
Попри пережите, Василь Крамар закликає всіх, хто ще чекає на своїх рідних, не втрачати сили духу. За словами захисника, саме віра в те, що вдома на нього чекають, допомогла йому вистояти у в’язниці та під час допитів.
Головне — не падати духом, бо якщо опустиш руки, там довго не виживеш, — ділиться воїн.
Зараз на воїна чекає реабілітація та відновлення у колі сім’ї. А для десятків вінницьких родин, чиї близькі досі перебувають у неволі, його повернення стало черговим підтвердженням — варто вірити і треба боротися.
Нагадаємо, у Вінниці на перехресті вул. Келецької та вул. 600-річчя відбулася акція на підтримку зниклих безвісти та полонених захисників України. Про це інформує 120 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.
