Повернувся з-за кордону, щоб захищати країну: Вінниця прощається зі штаб-сержантом Романом Дудніком

Сміливий, вмотивований, справжній воїн. Це все про Романа Дудніка. З початком широкомасштабного російського вторгнення він повернувся на рідну землю, щоб зі зброєю в руках боронити незалежність країни від ворога. 

На посаді штаб-сержанта воював у складі 3 окремої важкої механізованої Залізної бригади, де отримав позивний «Старшина». На його долю випали важкі бої на харківському напрямку. Під час виконання військових завдань отримав кілька контузій та серйозну травму ноги, проте після реабілітації знову повернувся у стрій. 

За проявлену відвагу та вагомий особистий внесок у справу захисту України нагороджений:

• орденом «За мужність» (III ступеня), 
• медаллю «За оборону України» та «Захиснику України», 
• численними бригадними відзнаками. 

Свій останній бій прийняв 21 жовтня поблизу села Катеринівка Лозівського району. Життя воїна обірвалося у 49 років.

Для побратимів загибель Романа стала важким ударом, про що вони написали, звертаючись до його старшого сина Івана. 

”Іване, твій татко – це найкраще, кого мала і втратила наша країна…. Це моя особиста втрата, яку я пронесу через усе життя та ніколи не забуду та не пробачу…” “Пишаюсь, що мав за честь служити з твоїм батьком…” “Іване, в тебе найкращий батько, найпозитивніша, найдобріша людина, яку я тільки знав. Світла йому пам’ять…” – йдеться у дописах із фронту.

Народився Роман Дуднік у Вінниці 14 листопада 1975 року. Після навчання у 10 загальноосвітній середній школі здобув фах техніка-механіка у Вінницькому технікумі залізничного транспорту (спеціальністю «Експлуатація та ремонт підйомно-транспортних, будівельних, шляхових машин і обладнання»). Все життя працював на будівництві. Разом із дружиною виховував двох синів, молодшому з яких зараз 14 років.

Батько встиг потримати на руках і свого першого онука Маркуся, на виписку якого з пологового будинку йому вдалося приїхати додому. Мріяв, коли малюк підросте, піти з ним на риболовлю, на якій знався дуже добре… Не судилося… Наступного дня після повернення на фронт він загинув, – розповідає син полеглого Героя Іван. 

У пам’яті тих, хто знав та любив Романа, він назавжди залишиться веселою та позитивною людиною, готової у скрутну хвилину прийти на допомогу, підтримати. Він цінував життя та вмів тримати слово, був чуйним та відповідальним.

Прощання з Героєм

• Церемонія прощання з Романом Дудніком розпочнеться о 10:00 за адресою: вул.Батозька, 12 («Реквієм», колонна зала №2) та об 11:30 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
• Чин поховання воїна відбудеться о 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Нагадаємо, на війні загинув 33-річний молодший сержант, мінометник з Ямпільської громади Сергій Сіушкін. Про це інформує Ямпільська міська рада.